ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.03.2007 Справа N 5/200-06
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 10.05.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Добролюбової Т.В.
суддів: Гоголь Т.Г., Рогач Л.В.
за участю представників сторін котрі
позивача:
- Сириця І.Ю. - дов від 12.05.2006 року
- Луговський В.Г. дов від 12.05.2006 року
відповідача - Деркач В.А. дов від 02.07.2007 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
у справі N 5/200-06
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 06.12.2006 року
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
до Відкритого акціонерного товариства "Нижньодніпровський трубопрокатний завод"
про розірвання договору
Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" про розірвання договору про надання послуг щодо забезпечення пропускного режиму і контролю переміщення товарно-матеріальних цінностей N 630060821 від 21.02.2006 року з посиланням на те, що ним було направлено Відкритому акціонерному товариству "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" листа про розірвання попередньо укладеного договору від 21.02.2006 року N 630060821, який відповідачем залишений без відповіді.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на наявність боргу за надані послуги, у зв'язку з чим заявив зустрічний позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" 95356,8 грн заборгованості за надані послуги зі сприяння забезпечення пропускного режиму, 8239 грн. 87 коп. - пені, 1430 грн. 35 коп. - інфляційних втрат та 3% річних за прострочення оплати в сумі 1301 грн. 03 коп.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 03.10.2006 року (суддя Шевченко С.Л.) задовольнив первинний та зустрічний позови, розірвав договір від 21.02.2006 року N 63006082, стягнув з Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Відкритого акціонерного товариства "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" загальну суму 98088,98 грн. заборгованості за надані послуги зі сприяння забезпечення пропускного режиму з індексом інфляції та 3% річних за прострочення оплати в сумі 1301 грн. 03 коп., 8239 грн. 87 коп. - пені. Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач послуги із сприяння забезпеченню пропускного режиму надав.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд переглянув рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2006 року за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" і постановою від 06.12.2006 року (судді: Науменко І.М., Білецька Л.М., Голяшкіна О.В.) залишив оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" - без задоволення з тих же підстав.
Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України , в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2006 року як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме пункту 43 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ), статей 4, 22, 43, 58, 86, 107, 105 Господарсько процесуального кодексу України ( 1798-12 ), пункту 1 Положення Пленуму Верховного суду України N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення". Скаржник посилається на те, що господарський суд апеляційної інстанції в ході розгляду справи не надав оцінки заяві позивача про неправомірність об'єднання судом першої інстанції у одне провадження двох вимог, які не є однорідними та не з'ясував питання наявності у відповідача ліцензії на здійснення діяльності пов'язаної з наданням послуг щодо охорони державної та іншої власності.
Відкрите акціонерне товариство "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" надало відзив на касаційну скаргу проти доводів якої заперечує з підстав викладених в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішеннях судів попередніх інстанцій, правильності застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" та Відкритим акціонерним товариством "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" 21.02.2006 року укладено договір N 630060821 про надання послуг із сприяння в забезпечені пропускного режиму та забезпечення контролю порядку переміщення товарно-матеріальних цінностей на території замовника. Строк дії договору встановлювався до 31.12.2006 року.
Судами першої та апеляційної інстанції також було встановлено, що відповідно до умов договору від 21.02.2006 року N 630060821 Відкрите акціонерне товариство "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" в березні 2006 року надало Відкритому акціонерному товариству "Нікопольський завод феросплавів" послуги із сприяння в забезпечені пропускного режиму та забезпечення послуг контролю порядку переміщення товарно-матеріальних цінностей на території замовника на загальну суму 95356,8 грн, що підтверджено двостороннім актом приймання виконаних робіт. З квітня 2006 року послуги за договором не надавалися. 21.04.2006 року Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" направило Відкритому акціонерному товариству "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" лист з пропозицією розірвати даний договір, у зв'язку з відсутністю потреби в послугах, проте останній залишив його без відповіді.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства та відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таке ж положення міститься і в частині 1 статті 188 Господарського кодексу України ( 436-15 ), відповідно до якої зміна та розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, у випадку якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нормами статті 651 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) передбачені підстави для зміни або розірвання договору, відповідно до яких зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Враховуючи, що господарськими судами попередніх інстанцій встановлено невиконання Відкритим акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" своїх зобов'язань в частині оплати за надані послуги, касаційна інстанція визнає, що приписи чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, застосовані вірно і підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду касаційна інстанція не вбачає.
Вищий господарський суд України на приймає до уваги посилання скаржника на відсутність у Відкритого акціонерного товариства "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" ліцензії для надання обумовлених договором послуг. Відповідно до пункту 43 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) ліцензуванню підлягають види господарської діяльності, пов'язані з охороною державної і іншої власності, надання послуг з охорони громадян. Натомість відповідно до договору від 21.02.2006 року N 63006082 Відкритим акціонерним товариством "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" надавалися послуги із сприяння в забезпечені пропускного режиму та забезпечення послуг контролю порядку переміщення товарно-матеріальних цінностей на території замовника, які відповідно до чинного законодавства ліцензуванню не підлягають.
Також безпідставними є посилання скаржника щодо неправомірності прийняття до провадження зустрічного позову про стягнення заборгованості за надані послуги за спірним договором. Згідно зі статтею 60 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов'язаних вимог. Зустрічний позов про стягнення заборгованості за надані в березні 2006 року послуги із сприяння в забезпечені пропускного режиму та забезпечення контролю порядку переміщення товарно-матеріальних цінностей на території замовника є взаємопов'язаним з основним позовом про розірвання договору за яким ці послуги надавались.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України зазначає, що фактичні обставини справи встановлено господарськими судами попередніх інстанцій на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливим, оскільки зводяться до необхідності додаткової перевірки касаційною інстанцією доказів у справі, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
З огляду на зазначене та керуючись статтями 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2006 року у справі N 5/200-06 залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" - без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь Л.Рогач