ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 23/120-03-3312
(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді, Кузьменка М.В.,
суддів: Васищака І.М., Палій В.М.,
за участю представників сторін Г. Фокаса (дов. від 05.05.04), В. Зубаря (дов. від 05.05.04) А. Морія (дов. від 27.01.04),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу українсько-шведського спільного підприємства "Петрекс"
на постанову від 7 серпня 2003 року Одеського апеляційного господарського суду
у справі N 23/120-03-3312
за позовом державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"
до українсько-шведського спільного підприємства "Петрекс"
про розірвання договору та зобов'язання укласти новий договір,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 9 червня 2003 року господарського суду Одеської області (суддя С. Володимиренко) в позові відмовлено з мотивів відсутності доказів припинення довіреності, не внесенням відповідачу пропозицій про дострокове розірвання договору, свободою договору, а також недотриманням позивачем порядку досудового врегулювання розбіжностей під час укладання договору.
Постановою від 7 серпня 2003 року Одеського апеляційного господарського суду (судді Г. Єрмілов, О. Воронюк, В. Лашин) рішення скасовано з відмовою в позові і визнанням на підставі пункту 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) недійсним договору про сумісну діяльність від 30 червня 1998 року N КД-307 в редакції від 31 грудня 2001 року.
Постанова мотивована порушення учасниками договору приписів частини другої статті 432 і статті 433 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ).
На думку українсько-шведського спільного підприємства "Петрекс" постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з огляду на неправильне застосування судом статей 60, 432 і 433 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ), а також порушень приписів статті 10 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) та статті 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) і просить залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" проти доводів касаційної скарги заперечує з огляду на їх безпідставність.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено місцевим і апеляційним господарськими судами, між сторонами укладений договір від 30 червня 1998 року N КД-307 про сумісну діяльність, предметом якого є діяльність у сфері надання послуг по перевалці вантажів, включаючи стивідорські операції, зберігання, складування, ліхтеровку, інші послуги виробничого характеру, а також збереження вантажів, включаючи їх переупаковку, сортування, ремонт тари тощо, а також співробітництво щодо реконструкції і модернізації інфраструктури порту.
Внески сторін у сумісну діяльність, їх оцінка і правовий режим визначено сторонами в розділі 5 договору.
Перелік і вартість таких внесків згідно з пунктом 5.1 договору зазначено в додатках 1 і 2 договору.
За висновками господарського суду апеляційної інстанції взаємовідносини сторін за договором регулюються главою 38 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) та загальними положеннями про зобов'язання.
Відповідно до статті 432 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) внески учасників договору набувають статусу спільної їх власності з визначенням часток.
В договорі передбачено, що майно передається в тимчасове користування без права розпорядження ним.
За такої умови господарський суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказаний договір не передбачає створення спільного майна учасників сумісної діяльності і укладений сторонами з порушенням вимог статей 432 і 433 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ).
Як встановлено пунктом 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), господарський суд, ухвалюючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII цього кодексу.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Положення частини 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) про те, що в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не можна розуміти так, що апеляційний суд позбавлений права реалізувати право суду, передбачене пунктом 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України при скасуванні рішення ухваленого судом першої інстанції.
Отже, апеляційний господарський суд мав повноваження для визнання спірного договору недійсним.
Судом апеляційної інстанції наведені й підстави висновку про недійсність договору - його суперечність вимогам статей 432 і 433 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ).
Крім того, постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на тому, що в даному випадку визнання частини даного договору недійсним неможливе, оскільки, не можна припустити, що договір був би укладений і без включення його недійсної частини. Такий висновок відповідає положенням статті 60 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ).
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені Одеським апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Постанову від 7 серпня 2003 року Одеського апеляційного господарського суду у справі N 23/120-03-3312 залишити без змін, а касаційну скаргу українсько-шведського спільного підприємства "Петрекс" без задоволення.