ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.03.2005 Справа N 2-3/4321-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представника позивача Н. Решетняк (дов. від 17.11.04), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Цифровий стільниковий зв'язок України" на рішення від 22 квітня - 25 травня 2004 року господарського суду Автономної Республіки Крим та постанову від 5 липня 2004 року Севастопольського апеляційного господарського суду у справі N 2-3/4321-04 за позовом закритого акціонерного товариства "Цифровий стільниковий зв'язок України" до виробничо-комерційної фірми "Деметра Голд" про розірвання договору та стягнення 11785 грн., ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 22 квітня - 25 травня 2004 року господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя І. Соколова), залишеним без змін постановою від 5 липня 2004 року Севастопольського апеляційного господарського суду, у позові відмовлено з мотивів недоведеності.
Позивач просить ухвалені судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 161, 162, 209 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ), статей 610, 611, 614 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та статті 105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) і передати справу на новий розгляд.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.
До господарського суду подано позов про розірвання договору та стягнення збитків, яких завдано позивачу порушенням його умов і господарськими судами встановлено, що 1 червня 2001 року між сторонами було укладено договір на поставку обладнання стаціонарної стільникової системи зв'язку. Його асортимент, кількість та комплектність вказуються в додатках при кожній поставці, які є невід'ємною частиною договору. Пунктом 6.1 цього договору передбачено, що обладнання оплачується після його отримання покупцем протягом трьох банківських днів з моменту підписання специфікації.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку від 3 липня 2001 року N 192 направив до обслуговуючого банку платіжне доручення від 4 липня 2001 року N 1186 про перерахування 11 785 грн. для оплати обладнання, який відповідач мав поставити згідно додатків про поставку за NN 13, 14, 15, але ці грошові кошти до відповідача не надійшли через закриття банківського рахунку, на який вони мали бути перераховані. Не були вони повернуті кредитору і в подальшому з причини порушення процедури ліквідації банку "Україна".
Як встановлено господарськими судами, позивач в серпні 2001 року пред'явив до банку "Україна" вимогу про повернення 11 785 грн. яку не було прийнято до виконання у зв'язку з закінченням строку для її пред'явлення.
Відповідно до частин 2 і 3 статті 202 Господарського кодексу України ( 436-15 ) господарське зобов'язання припиняється, зокрема, у разі його розірвання і до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Господарським кодексом України. За змістом статті 611 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) розірвання договору є правовим наслідком порушення зобов'язання.
За обставин не подання позивачем доказів, які б свідчили про порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки слід визнати правомірним і обґрунтованим висновок господарських судів про відсутність в діях відповідача складу цивільно-правової правопорушення, а отже підстав для задоволення позову.
За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а також обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань позивача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), тому судовою колегією до уваги не приймаються.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 22 квітня - 25 травня 2004 року господарського суду Автономної Республіки Крим та постанову від 5 липня 2004 року Севастопольського апеляційного господарського суду у справі N 2-3/4321-04 залишити без змін, а касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Цифровий стільниковий зв'язок України" без задоволення.