Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суди попередніх інстанцій встановили недоведеність позивачем у встановленому процесуальному порядку обставин нецільового використання земельної ділянки відповідачем та істотного порушення умов договору.
Згідно імперативних вимог ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Стосовно вимог позивача про вилучення з користування відповідача земельної ділянки, судова колегія Вищого господарського суду України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 149 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. В даному випадку землекористування здійснювалось на підставі договору оренди.
Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки фактичні обставини справи встановлено господарськими судами попередніх інстанцій на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими, оскільки зводяться до переоцінки поданих доказів, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), тому до уваги не приймаються.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2008 р. у справі N 37/298-07 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина А.Уліцький