Статтею 783 ЦК України ( 435-15 ) передбачені підстави за яких наймодавець має права вимагати розірвання договору, а саме, у випадках, якщо: 1) наймач користується - річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Судами встановлено, що відповідач використовував орендоване приміщення у відповідності до умов договору - для надання послуг громадського харчування.
Відповідно до п. 4.6 договору оренди, орендар бере на себе зобов'язання своєчасно здійснювати капітальний ремонт (за погодженням з орендодавцем) та поточні ремонти орендованого майна, у тому числі внутрішніх інженерних комунікацій.
Встановивши, що відповідач здійснював необхідні ремонтні роботи, а також те, що сторони не погодили між собою конкретного об'єкту (об'єктів) капітального ремонту, конкретного обсягу оновлення та модернізації конструкцій і обладнання, чіткого визначення сторонами конкретної спрямованості здійснення капітального ремонту, та складових комплексу ремонтно-будівельних робіт, що мали б виконуватись, позивач заборонив відповідачу виконувати будь-які роботи (т.1 а.с.42), попередні судові інстанції дійшли висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди у зв'язку з нецільовим використанням орендованого майна та невиконанням наймачем свого обов'язку по проведенню капітального ремонту об'єкту оренди.
Дані висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, грунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Згідно ст. 267 ЦК УРСР ( 1540-06 ), чинного на момент укладення договору суборенди, здавання наймачем найнятого майна в піднайом дозволялося лише за згодою наймодавця, якщо інше не передбачено законом або договором.
У відповідності зі ст. 260 ЦК УРСР ( 1540-06 ) в разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна із сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач за згодою позивача передавав суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі С.М.Б. частину орендованого майна - приміщення гардеробу площею 10 кв. м за договором суборенди від 1 лютого 1999 року. Сторонами неодноразово продовжувався строк дії договору оренди нерухомого майна, позивачу було відомо про використання суборендарем приміщення відповідно до умов договору суборенди, він не заявляв будь-яких заперечень з приводу продовження дії у часі договору суборенди ні відповідачу, ні третій особі.
Суди попередніх інстанцій, врахували всі обставини справи, дали їм належну правову оцінку і підстав для скасування судових рішень за наведених у касаційній скарзі мотивів суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу навчально-культурного центру "Побужжя" залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2006 року у справі N 8/2792 - без змін.
Головуючий В.С.Перепічай
Судді І.В.Вовк П.А.Гончарук