Згідно ст. 106 ч. 1 ГПК України ( 1798-12 ) ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ). А частиною другою цієї норми визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. З викладеного вбачається що Господарський процесуальний кодекс України, з урахуванням приписів зазначеної норми та приписів ст. 91 цього кодексу, визначає порядок розгляду апеляційних скарг на судові рішення, що можуть бути оскаржені, а відповідно цим кодексом не передбачено надсилання апеляційної скарги разом із справою до відповідного апеляційного господарського суду у разі якщо така апеляційна скарга подана на ухвалу суду першої інстанції яка не підлягає оскарженню.
За таких обставин не порушуються конституційні права, щодо оскарження ухвали місцевого господарського суду, особи що подала касаційну скаргу, оскільки відповідно до вказаних положень Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України право на таке оскарження у особи що подала касаційну скаргу відсутнє.
Таким чином оскільки ст.ст. 124, 129 ч. 3 п. 8 Конституції України ( 254к/96-ВР ) передбачають можливість апеляційного оскарження судових рішень крім випадків, встановлених законом, стаття 12 Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) передбачає право на оскарження судового рішення лише у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, ГПК України ( 1798-12 ) не передбачає у даному випадку оскарження ухвали в апеляційному порядку та не містить приписів щодо необхідності надсилання до відповідного апеляційного господарського суду апеляційної скарги поданої на ухвалу що не підлягає оскарженню разом із справою, а також враховуючи те, що Господарським процесуальним кодексом України, як зазначалось вище, до компетенції суду апеляційної інстанції не віднесено вирішення питань щодо апеляційних скарг, поданих на ухвали місцевого господарського суду що не підлягають оскарженню, відсутні підстави вважати що судом апеляційної інстанції порушено вимоги Господарського процесуального кодексу України.
З викладеного вбачається що вказані вимоги конституції судом апеляційної інстанції дотримані.
Також за даних обставин належить враховувати те, що суди мають забезпечувати дотримання конституційних прав на справедливий судовий розгляд не лише особи, що подала апеляційну скаргу, а і інших учасників судового процесу, зокрема щодо строків вирішення спору (ст. 69 ГПК України ( 1798-12 ). Зазначене узгоджується із Рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до статті 6 параграф 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( 995_004 ) кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку.
Вирішення ж спору у цій справі, розпочатого місцевим господарським судом 27.02.2006 р., затягується протягом тривалого терміну, понад встановлені ст. 69 ГПК України ( 1798-12 ) строки у зв'язку із неодноразовим надсиланням справи для вирішення питання щодо прийняття і розгляду апеляційних і касаційних скарг, поданих на процесуальні документи суду, оскарження яких Господарським процесуальним кодексом України не передбачено.
За вказаних обставин дії особи щодо подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, яку не може бути оскаржено, є порушенням приписів ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми процесуального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сучасні деревообробні технології" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.08.2006 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 р. у справі N 9/47 Господарського суду Чернігівської області - без змін.
Головуючий Г.Кравчук
Судді Г.Мачульський В.Шаргало