ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.08.2002
( Постанову скасовано на підставі Постанови Верховного Суду N 13/62 ( v3_62700-02 ) від 29.10.2002 )
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула касаційну скаргу ЗАТ "Атек" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 липня 2002 р. у справі за позовом ЗАТ "Атек" (далі - Товариство) до ОП "Спортивний комплекс "Атек" (далі - Підприємство) про розірвання договору оренди.
Рішенням господарського суду м. Києва від 24 липня 2001 р. позов задоволено: розірвано договір оренди від 7 травня 1991 р. N 1, укладений між АТ по виробництву екскаваторів "Атек" та організацією орендарів спортивного комплексу "Атек"; виселено Підприємство із приміщень належного Товариству спортивного комплексу, розташованого у м. Києві по вул. Чистяківська, 20, та зобов'язано Підприємство повернути Товариству майно, отримане за договором оренди від 7 травня 1991 р. N 1.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 липня 2002 р. рішення господарського суду м. Києва від 24 липня 2001 р. скасовано, у позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувану постанову, посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм чинного законодавства, та залишити в силі рішення.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.
Згідно з договором від 7 травня 1991 р. позивач передав відповідачу в орендне користування нерухоме та інше індивідуально визначене майно строком до 1 січня 2001 р.
Суд апеляційної інстанції перевірив надані сторонами докази, належно їх оцінив та зробив юридично вірні висновки, згідно з якими позовні вимоги про розірвання договору оренди документально не доведені. Суд зазначив, що відповідач до звернення позивача до суду з позовом (позов зареєстрований канцелярією суду 6 липня 2001 р.) повністю сплатив орендну плату, а укладання відповідачем договору суборенди не суперечить договору оренди від 7 травня 1991 р.
Визначення суду апеляційної інстанції щодо застосування Закону "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) до правовідносин сторін і вирішення спору відповідає матеріалам справи та узгоджується з висновками із цього приводу в рішенні господарського суду м. Києва від 22 травня 2001 р. у справі N 3/294 за позовом Товариства про виселення відповідача з орендованих приміщень та повернення об'єкта оренди у зв'язку із закінченням строку оренди.
Отже, прийнята судом апеляційної інстанції постанова відповідає обставинам справи, чинному законодавству, тому підстав для її скасування немає.
Постанова прийнята суддями, які розглядали справу і призначені адміністрацією суду відповідно до наданих повноважень, що не суперечить вимогам ГПК ( 1798-12 ). Тому твердження скаржника про незаконний склад суду є помилковими.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань скаржника надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК ( 1798-12 ) і не є компетенцією касаційної інстанції, тому до уваги не беруться.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 липня 2002 р. залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства - без задоволення.