1. У разі надання суб’єктом режиму індивідуальної гарантії митницею гарантії є митниця відправлення.
У разі надання суб’єктом режиму загальної фінансової гарантії митницею гарантії є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
2. Фінансова гарантія, Гарантія, видана для забезпечення сплати митного боргу, діє на всій митній території України.
3. Якщо інше не передбачено статтею 39 цього Закону, зобов’язання за фінансовою гарантією є чинним з моменту випуску товарів у режим спільного транзиту до моменту настання будь-якої з таких подій:
1) вивільнення фінансової гарантії відповідно до частини першої статті 24 цього Закону;
2) виконання фінансовим гарантом обов’язку щодо погашення митного боргу у разі настання гарантійного випадку.
4. Фінансові гарантії Гарантії надаються митниці гарантії у вигляді електронного документа.
Загальна фінансова гарантія надається виключно у вигляді електронного документа. Індивідуальна гарантія у формі документа фінансового гаранта може надаватися у паперовому вигляді у випадку, визначеному частиною третьою статті 3 цього Закону.
5. Форми індивідуальної гарантії у формі документа фінансового гаранта, загальної фінансової гарантії, сертифіката загальної фінансової гарантії, сертифіката звільнення від гарантії затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з урахуванням положень Конвенції про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року.
6. Прийняття фінансових гарантій, їх реєстрація, облік, скасування, відкликання та вивільнення, облік резервування та вивільнення базової суми загальної фінансової гарантії здійснюються із застосуванням електронної системи управління гарантіями в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.