1. У державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо:
заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі;
із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта;
подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна;
заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.
2. Відмова в державній реєстрації прав із підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої цієї статті, не позбавляє особу права повторно звернутися із заявою за умови усунення підстав для відмови у державній реєстрації прав.
3. Відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.