1. Державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації прав на підставі:
договору застави (іпотеки) нерухомого майна;
ухвали суду про забезпечення позову;
рішення суду про звернення стягнення на нерухоме майно;
рішення суду про визнання власника нерухомого майна банкрутом;
постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно;
накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом;
накладення заборони на відчуження нерухомого майна посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради в населених пунктах, де немає нотаріусів;
рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про викуп земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель і споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності, з підстав, що передбачають можливість примусового відчуження цих об'єктів з мотивів суспільної необхідності; { Частину першу статті 23 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 1559-VI ( 1559-17 ) від 17.11.2009 }
інших актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих відповідно до закону.
2. Державна реєстрація обмежень речових прав проводиться в день отримання відповідних документів місцевим органом державної реєстрації прав. Датою і часом державної реєстрації обмежень вважається дата і час обліку заяви в місцевому органі державної реєстрації прав.
3. Документи щодо обмеження речових прав надаються особами, на користь яких встановлено обмеження, якщо інше не передбачено договором або законом.
4. Державна реєстрація обмежень щодо нерухомого майна, право власності на яке не зареєстровано, проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності на цей об'єкт нерухомого майна. Власник нерухомого майна зобов'язаний у цьому випадку подати заяву про державну реєстрацію права власності на такий об'єкт відповідно до цього Закону.