ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2006 Справа N 20/213
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.05.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Дроботової Т.Б.
суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізька обл.
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.10.2005
зі справи N 20/213 господарського суду Запорізької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізька обл.
до Акціонерного товариства "Наш банк", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мото-Дор", м. Мелітополь, Запорізька обл.
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Громадська організація "Вкладники банку "Наш банк", м. Запоріжжя
про припинення зобов'язання за договором поруки
за участю представників сторін:
від позивача: Зінченко Є.М. за дов. від 01.03.2006
від I-го відповідача: Вишняков Д.О. за дов. від 21.02.2006
від II-го відповідача: не з'явилися
від третьої особи: не з'явилися
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) учасники судового процесу належним чином повідомленні про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 18.01.2006, надіслана сторонам у справі - 20.01.2006).
Ухвалою від 18.01.2006 касаційна скарга ТОВ "Агропромислова компанія" була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 02.03.2006 колегією суддів Вищого господарського суду України у постійному складі: Добролюбова Т.В. - головуючий, судді: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 01.03.2006 N 02-12.2/33 у зв'язку з перебуванням судді Добролюбової Т.В. у відпустці, для розгляду господарських справ, призначених на 02.03.2006 утворено колегію суддів у наступному тимчасовому складі: Дроботова Т.Б. - головуючий, судді: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. ВСТАНОВИВ:
06.06.2005 року ТОВ "Агропромислова компанія" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про припинення зобов'язання за договором поруки від 22.01.2003, укладеним між АТ "Наш банк" (кредитор), ТОВ "Мото-Дор" (позичальник) та ТОВ "Агропромислова компанія" (поручитель).
Позовні вимоги мотивовані тим, що АТ "Наш банк" і ТОВ "Мото-Дор" без згоди ТОВ "Агропромислова компанія" 20.02.2003 підписали додаткову угоду N 03 до кредитного договору від 23.12.2002 N 23/2002, якою збільшили обсяг зобов'язання товариства до 1595000,00 грн., тоді як на час підписання договору поруки зобов'язання ТОВ "Мото-Дор" за кредитним договором, а відповідно і зобов'язання ТОВ "Агропромислова компанія" складали 1375000,00 грн. Зміна зобов'язань без згоди поручителя за приписами ст. 559 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) є підставою для припинення поруки.
У відзиві на позовну заяву АТ "Наш банк" просить в позові відмовити, посилаючись на те, що станом на 01.07.2005 заборгованість ТОВ "Мото-Дор" перед АТ "Наш банк" за договором про надання кредитної лінії складає 1286000,00 грн. ТОВ "Агропромислова компанія" поручалася за договором поруки на суму 1375000,00 грн.
Із відзиву вбачається, що листом від 18.02.2004 N 218/04 АТ "Наш банк" повідомляло ТОВ "Агропромислова компанія" про невиконання ТОВ "Мото-Дор" своїх зобов'язань за договором про надання кредитної лінії та вимагало від ТОВ "Агропромислова компанія" в строк до 28.02.2004 погасити заборгованість ТОВ "Мото-Дор" перед АТ "Наш банк" у розмірі 1358757,65 грн.
За заявою Громадської організації "Вкладники банку "Наш банк" останню ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.07.2005 допущено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Від Громадської організації "Вкладники банку "Наш банк" надійшли письмові пояснення, в яких зазначається, що розмір солідарної відповідальності ТОВ "Агропромислова компанія" не збільшився у порівнянні з тими умовами відповідальності, на які воно погоджувалося укладаючи договір поруки від 22.01.2003 року.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.08.2005 (суддя: Гандюкова Л.П.) - позов задоволений. Припинено поруку ТОВ "Агропромислова компанія" за договором поруки від 22.01.2003, підписаним між АТ "Наш банк", ТОВ "Мото-Дор" та ТОВ "Агропромислова компанія".
За апеляційною скаргою АТ "Наш банк" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.10.2005 (судді: Мойсеєнко Т.В. - головуючий, Юхименко О.В., Яценко О.М.) - скасоване, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанова апеляційної інстанції вмотивована тим, що главою 50 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та ст. 202 Господарського кодексу України ( 436-15 ) визначений вичерпний перелік підстав припинення зобов'язання.
Апеляційна інстанція зазначає, що ні частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), ні договором поруки не передбачено припинення поруки за рішенням суду у випадку зміни основного зобов'язання без згоди поручителя. Такі вимоги, за висновком суду, не відповідають визначеним законом способам захисту цивільних прав.
Крім того, суд відзначає, що при укладенні додаткової угоди між кредитором та боржником змінились умови кредитування, але зобов'язання поручителя в частині обсягу солідарної відповідальності перед кредитором, у разі невиконання зобов'язання боржником, залишились незмінними.
ТОВ "Агропромислова компанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, залишивши без змін рішення господарського суду.
Скаржник вважає, що постанова прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. На обґрунтування доводів касаційної скарги товариство наводить слідуюче:
- приписами ст. 12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при зміні, виконанні господарських договорів та з інших підстав, до яких зокрема відноситься припинення зобов'язання;
- обставина щодо збільшення зобов'язання без згоди поручителя встановлена господарським судом, а тому висновок апеляційного суду стосовно того, що при укладенні додаткової угоди між кредитором та боржником змінились умови кредитування, а зобов'язання поручителя в частині обсягу солідарної відповідальності перед кредитором залишилися незмінними, нічим не вмотивований та не відповідає обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши присутніх у судовому засіданні представників позивача та першого відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.
Господарськими судами встановлено, що договором поруки від 22.01.2003 було забезпечене зобов'язання ТОВ "Мото-Дор" перед АТ "Наш банк" за кредитним договором від 23.12.2002 N 23/2002; за умовам договору поруки ТОВ "Агропромислова компанія" зобов'язалося відповідати перед установою банку солідарно за виконання позичальником у повному обсязі його боргових зобов'язань, що випливають із кредитного договору, а саме повернення кредиту з оплатою за користуванням кредитом у розмірі 28% річних, а при несвоєчасному погашення кредиту - з оплатою подвійної відсоткової ставки кредитування, тобто 56% річних (п. 1.2 договору).
Згідно пункту 3.3.3 кредитного договору серед прав кредитора є право змінювати відсоткову ставку за користування кредитом, ліміт кредитування, а також умови кредитного договору в залежності від наявності кредитних коштів та їх вартості, зміни кредитної політики та кон'юнктури грошового ринку.
Додатковою угодою від 03.01.2003 до договору N 23/2002 про надання кредитної лінії від 23.12.2002 кредитор і позичальник досягли згоди щодо відкриття кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 1375000,00 грн.
Додатковою угодою від 20.02.2003 до кредитного договору збільшений ліміт кредитування до 1595000,00 грн.
Позивач, посилаючись на збільшення обсягу його відповідальності, без отримання на це згоди звернувся до господарського суду з позовом про припинення зобов'язання за договором поруки.
Скасовуючи судове рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог апеляційний господарський суд виходив із того, що момент припинення поруки залежить від моменту настання обставин, з якими пов'язується припинення поруки і яке відбувається автоматично; припинення поруки за рішенням суду не відповідає визначеним законом способам захисту цивільних прав.
Погоджуючись з прийнятою у справі постановою колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає наступне.
Цивільний кодекс України ( 435-15 ) у статті 353 визначає поруку як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного повернення кредиту за кредитним договором.
Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
За змістом ст. 509 цього кодексу ( 435-15 ) зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.
Статтею 598 кодексу ( 435-15 ) визначені підстави припинення зобов'язання. Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Договором поруки від 22.01.2003 сторони обумовили, що дія даного договору припиняється з моменту припинення зобов'язань позичальника перед кредитором за кредитним договором (п. 3.2 договору); дія даного договору також припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явив позову до поручителя (п. 3.3 договору).
Виходячи із приписів вищевказаних норм цивільного законодавства та умов договору, судом апеляційної інстанції зроблений правильний висновок про те, що передбачені статтею 559 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) підстави припинення поруки застосовуються поза судовим розглядом.
Таким чином, припинення правовідносин (зобов'язань) здійснюється у спосіб, визначений договором чи законом. Заявлені позивачем вимоги не відповідають визначеним законом способам захисту судом цивільних прав.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно зі ст. 16 цього кодексу ( 435-15 ), може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.
Припинення правовідношення застосовується, як правило, у разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх обов'язків і до них відносяться позови про розірвання цивільно-правових договорів, про визнання угоди такою, що не підлягає виконанню тощо.
За таких обставин посилання скаржника на порушення судом ст. 12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) колегія суддів вважає непереконливим.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.10.2005 зі справи N 20/213 - залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізька область - залишити без задоволення.
Головуючий, суддя Т.Дроботова
Суддя Т.Гоголь
Суддя Л.Продаєвич