КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ від 27 грудня 2001 р. N 607-р Київ
Про принципи розміщення конкурентоспроможного виробництва сільськогосподарської продукції по природно-економічних зонах залежно від ринкової кон'юнктури
1. Схвалити принципи розміщення конкурентоспроможного виробництва сільськогосподарської продукції по природно-економічних зонах залежно від ринкової кон'юнктури (додаються).
2. Мінагрополітики, Мінекономіки, Мінфіну разом з Національною академією наук, Українською академією аграрних наук розробити та до 1 червня 2002 р. внести Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо механізму реалізації принципів розміщення конкурентоспроможного виробництва сільськогосподарської продукції по природно-економічних зонах залежно від ринкової кон'юнктури та разом з обласними державними адміністраціями визначити регіони для проведення у 2002-2003 роках економічного експерименту із впровадження відповідного механізму.
Прем'єр-міністр України А.КІНАХ
Інд. 22
СХВАЛЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 607-р
ПРИНЦИПИ розміщення конкурентоспроможного виробництва сільськогосподарської продукції по природно-економічних зонах залежно від ринкової кон'юнктури
Принципи розміщення конкурентоспроможного виробництва сільськогосподарської продукції по природно-економічних зонах залежно від ринкової кон'юнктури (далі - принципи) поділяються на:
1) пріоритетні;
2) специфічні.
До пріоритетних належать такі принципи:
визначення стратегічно важливих видів продукції для зростання економіки аграрного сектору, гарантування продовольчої безпеки держави, досягнення соціальної стабільності суспільства, нарощування експортного потенціалу країни;
визначення природно-економічних зон для виробництва стратегічно важливих видів продукції з максимальним використанням їх біокліматичного потенціалу, найменшими витратами матеріально-технічних ресурсів, ефективним використанням трудових ресурсів та забезпеченням екологічної безпеки сільськогосподарського виробництва;
мінімізація коливань та стабілізація обсягів валового збору основних сільськогосподарських культур з урахуванням поточного та прогнозного сукупного попиту на продукцію шляхом розроблення державних цільових програм та впровадження механізму стимулювання участі товаровиробників у їх виконанні;
регулювання попиту та пропонування на продовольчому ринку шляхом інтервенції, застосування економічних важелів (субсидій, пільгового кредитування тощо);
формування інфраструктури аграрного ринку, зокрема на кооперативних засадах;
сприяння розвитку системи моніторингу аграрного ринку.
Специфічними принципами є такі:
на національному рівні:
- визначення стратегічно важливих видів продукції та обсягів її виробництва, що гарантує продовольчу безпеку держави і створює умови для нарощування її експорту;
- економічне стимулювання сільськогосподарського виробництва у найбільш сприятливих зонах шляхом виконання державних цільових програм з урахуванням нормативних витрат;
- встановлення заставних цін (цін підтримки), регулювання попиту і пропонування на продовольчому ринку через відповідні механізми;
- проведення постійного моніторингу стану продовольчого ринку і ціноутворення на світовому, національному і регіональному рівні з наданням відповідної інформації товаровиробникам;
на регіональному рівні:
- збалансування рівнів розвитку сільського господарства регіону і галузей харчової та переробної промисловості;
- створення відповідної інфраструктури аграрного ринку;
- розширення застосування високих та ресурсоощадних технологій згідно з відповідними державними цільовими програмами;
на базовому рівні (рівень товаровиробників):
- вільний вибір сфер виробничої діяльності, напряму спеціалізації та інтегрування з іншими суб'єктами аграрного ринку;
- участь у виконанні державних цільових програм на умовах, визначених відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі щодо використання коштів державного бюджету;
- участь через міжгалузеві об'єднання (асоціації) в кінцевому розподілі прибутку, отриманого від реалізації продукції.