Громадяни, зазначені в статті 22 цього Закону, протягом року самостійно сплачують у бюджет податок у розмірі 10 процентів від місячної виручки в строк до 10 числа місяця, що йде за місяцем одержання виручки, від реалізації сільськогосподарської продукції або надання послуг. Податок вноситься від загальної суми виручки за дорученням членів селянського (фермерського) господарства одним із них.
Остаточну суму податку за рік визначає податковий орган на підставі декларації про фактично одержаний річний доход, яка подається до 1 березня наступного року. При цьому розмір річного доходу кожного члена селянського (фермерського) господарства, який підлягає оподаткуванню, визначається за згодою між ними, про що повідомляється в цій декларації. Суми річних доходів членів селянського (фермерського) господарства, зазначені в декларації, за вирахуванням витрат, пов'язаних з одержанням цих доходів, розподіляються для цілей оподаткування за місяцями роботи в минулому році.
Податок обчислюється за ставками статті 8 цього Закону в разі відсутності місця основної роботи або за ставками статті 14 цього Закону, якщо є місце основної роботи, і множиться на число місяців роботи членів селянського (фермерського) господарства в минулому році.
Доплата податку, а у відповідних випадках повернення над міру внесених протягом року сум податку провадяться не пізніше 1 квітня наступного року.
Прибутковий податок з громадян, які уклали договір про використання їх праці в селянському (фермерському) господарстві, утримується при виплаті цим громадянам заробітку членом селянського (фермерського) господарства, з яким укладено договір. Податок утримується за ставками статті 8 цього Закону в разі відсутності у громадян, які працюють у селянському (фермерському) господарстві, місця основної роботи або за ставками статті 14, якщо вони мають місце основної роботи. Перерахування податку здійснюється при настанні чергового строку авансової сплати податку від місячної виручки.
ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА