ст. 2. Принципи державної політики у сфері протидії поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ
ст. 3. Законодавство України у сфері протидії поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ
ст. 4. Державні гарантії у сфері протидії поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ
ст. 5. Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо здійснення заходів із запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію
ст. 6. Право особи на тестування, самотестування з метою виявлення ВІЛ, умови та порядок його проведення
ст. 7. Повідомлення про результати тестування з метою виявлення ВІЛ та післятестове консультування ВІЛ-інфікованих осіб
ст. 8. Інфекційна безпека донорської крові та її компонентів, органів, тканин та інших біологічних матеріалів людини, призначених для застосування в медичній практиці
ст. 9. Реєстрація та облік людей, які живуть з ВІЛ, здійснення медичного нагляду за ними
ст. 10. Медичне обслуговування у сфері протидії поширенню ВІЛ-інфекції
ст. 11. Додаткові заходи, яких може вживати лікар, для запобігання поширенню ВІЛ
ст. 19. Державна допомога ВІЛ-експонованим дітям до встановлення ВІЛ-статусу та дітям, які живуть з ВІЛ
ст. 20. Захист від зараження ВІЛ-інфекцією при виконанні професійних обов'язків
ст. 21. Особливості оплати праці, надання відпусток та пенсійного забезпечення окремих категорій працівників, які мають підвищений ризик інфікування ВІЛ
ст. 22. Порядок підтвердження зв'язку зараження ВІЛ-інфекцією з виконанням працівником своїх професійних обов'язків
ст. 23. Поліпшення житлових умов медичних та інших працівників, які заразилися ВІЛ-інфекцією внаслідок виконання своїх професійних обов'язків
ст. 24. Відповідальність за порушення законодавства у сфері захисту прав людей, які живуть з ВІЛ, та відповідальність за зараження ВІЛ-інфекцією іншої особи
ст. 25. Працівники, зайняті поданням медичної допомоги населенню, проведенням лабораторних та наукових досліджень з проблем ВІЛ-інфекції і виробництвом вірусних препаратів, підлягають обов'язковому державному страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків, а також настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від СНІДу
ст. 26. Медичні працівники, які були заражені вірусом імунодефіциту людини або захворіли на СНІД внаслідок виконання службових обов'язків, мають право на щорічне безкоштовне одержання путівки для санаторно-курортного лікування в спеціалізованих оздоровчих закладах міністерств та відомств, у підпорядкуванні яких знаходяться відповідні медичні служби, а також право на щорічну відпустку тривалістю не менш як 36 робочих днів з використанням її у літній або інший зручний для них час
ст. 27. Медичні працівники, які були заражені вірусом імунодефіциту людини або захворіли на СНІД внаслідок виконання службових обов'язків, мають право на першочергове поліпшення житлових умов у порядку, що визначається законодавством
ст. 28. Працівникам, зайнятим поданням медичної допомоги особам, інфікованим вірусом імунодефіциту людини, або хворим на СНІД, лабораторною діагностикою ВІЛ-інфекції, проведенням наукових досліджень з використанням інфікованого матеріалу, виробництвом біологічних препаратів для діагностики, лікування та профілактики СНІДу, встановлюється доплата до заробітної плати, надається право на достроковий вихід на пенсію та щорічну додаткову відпустку у порядку, що визначається законодавством
ст. 29. Адміністрація медичних закладів, персонал яких проводить діагностичні дослідження на ВІЛ-інфекцію, подає лікувальну допомогу носіям ВІЛ та хворим на СНІД, а також має контакт з кров'ю та іншими матеріалами від інфікованих осіб, зобов'язана забезпечити цих працівників необхідними засобами захисту та їх систематичне обстеження з метою виявлення зараження ВІЛ
ст. 30. Відмова особі у реалізації її права на проведення медичного огляду з метою виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини, розголошення відомостей про проведення такого огляду та його результатів, неналежне чи несумлінне виконання медичними і фармацевтичними працівниками та іншими посадовими особами своїх професійних обов'язків, що призвело до зараження іншої особи (або кількох осіб) вірусом імунодефіциту людини, а також відмова у поданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим або хворим на СНІД тягне за собою
ст. 31. Завідоме поставлення в небезпеку зараження чи зараження іншої особи (або кількох осіб) вірусом імунодефіциту людини особою, яка знала про наявність у неї ВІЛ-інфекції, тягне за собою кримінальну відповідальність. Винна у цьому особа відшкодовує також збитки, завдані у зв'язку з поданням зараженій особі медичної та соціальної допомоги, у порядку, встановленому законодавством України
ст. 32. Завідоме поставлення в небезпеку зараження чи зараження іншої особи (або кількох осіб) вірусом імунодефіциту людини особою, яка знала про наявність у неї ВІЛ-інфекції, тягне за собою кримінальну відповідальність. Винна в цьому особа відшкодовує також витрати, що виникли у зв'язку з поданням зараженій особі медичної та соціальної допомоги, у порядку, встановленому законом України
ст. 33. Відшкодування збитків, завданих здоров'ю осіб, інфікованих вірусом імунодефіциту людини з вини медичних працівників або внаслідок незабезпечення безпечних умов праці власниками (уповноваженими ними органами) закладів охорони здоров'я, підприємств, установ, організацій, виконання працівниками яких своїх службових обов'язків пов'язане з ризиком інфікування вірусом імунодефіциту людини, здійснюється за рахунок винної особи в порядку, встановленому законодавством України
Ще 131 текстових згадувань в інших документах (офіційний реєстр).
Ми використовуємо Google Analytics, щоб бачити, якими сторінками користуються.
Без вашої згоди аналітика не запускається і жодних файлів cookie не встановлює.
Докладніше — у політиці конфіденційності.