Ст. 716. Цивільного кодексу України ( 435-15 ) передбачає, що до договору ціни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі ціни, якщо це не суперечить суті зобов'язання

Чинна редакція, діє з 2008-07-30

При цьому, згідно частиною першою, другою, четвертою статті 715 ЦК України ( 435-15 ) договором ціни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Кожна із сторін договору ціни є продавцем того товару, який він передає вобмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з встановлених обставин справи та враховуючи наведені законодавчі положення щодо тотожності договору купівлі-продажу і змісту правовідносин, які виникли під час укладення договору ціни від 28.07.2005 між акціонерним товариством закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація" та ТОВ "Бюро інвестиційних технологій", апеляційний господарський суд дійшов висновку, що права позивачів порушені, оскільки останні на день укладання договору ціни акцій належали до акціонерів ЗАТ "Кримреставрація" та мали переважне право купівлі акцій ЗАТ "Кримреставрація", до того ж вони не отримували пропозиції щодо набуття права на акції, що відчужувалися.

Разом з цим, в оскаржуваній постанові зауважено, що на період укладання оспорюваного договору ціни акціонерне товариство закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація" не значилось серед акціонерів та не мало переважного права набуття акцій ЗАТ "Кримреставрація".

Наслідком укладання оскаржуваного договору ціни акцій стало те, що до складу акціонерів ЗАТ "Кримреставрація" увійшло акціонерне товариство закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація".

В подальшому, в період з 20.09.2005 по 07.02.2006 акціонери ЗАТ "Кримреставрація" уклали з ТОВ "Бюро інвестиційних технологій" договори купівлі-продажу цінних паперів, предметом яких є акції емітента - ЗАТ "Кримреставрація".

Відповідно до пункту 1.1. договорів продавець зобов'язується передати у власність особи, вказаної покупцем, а покупець прийняти та оплатити вказані в ньому пункті цінні папери емітента, вказаного нижче, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно пункту 2.2. договорів продавець зобов'язується в момент підписання цього договору передати покупцю належним чином оформлені документи, необхідні для здійснення перереєстрації права власності на цінні папери, вказаних в пункті 1.1. на ім'я акціонерного товариства закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація".

Так, у зазначений період акціонерами ЗАТ "Кримреставрація" було укладено з ТОВ "Бюро інвестиційних технологій" 84 договори купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до яких акціонерне товариство закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація" стало власником іменних цінних паперів емітента - ЗАТ "Кримреставрація" у кількості 29 980 акцій загальною вартістю 299 800,00 грн., що становить 51,23648% статутного фонду ЗАТ "Кримреставрація" та отримало право приймати участь в управлінні ЗАТ "Кримреставрація".

За наведених обставин, апеляційний господарський суд зауважує, що договір міни акцій ЗАТ "Кримреставрація" від 28.07.2005 N 26-1-К укладений між ТОВ "Бюро інвестиційних технологій" (що діяло в інтересах фізичної особи - акціонера ЗАТ "Кримреставрація") та акціонерним товариством закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація" без попередження позивачів, а отже, без врахування їх думки з цього приводу, тобто, з порушенням переважного права акціонерів, яке встановлене частиною третьою статті 81 ГК України ( 436-15 ).

Відповідно до статті 328 ЦК України ( 435-15 ), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До того ж, в оскаржуваній постанові господарським судом апеляційної інстанції зауважено, що господарський суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що факти та обставини, встановлені рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07.11.2006 у справі N 2-1596-1/06 та рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26.09.2006 у справі N 2-4320/2006 не потребують доказування.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Однак, на думку апеляційного господарського суду, дане положення не може бути застосоване до правовідносин які виникли між позивачами та відповідачем - 1 тому, що факти встановлені рішенням Печерського районного суду міста Києва та Оболонського районного суду міста Києва є встановленими за участю інших сторін.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, акціонерне товариство закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація" посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваної постанови норм права та просить про її скасування та залишення в силі рішення господарського суду першої інстанції.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Акція - це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації товариства (частина перша статті 4 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу") ( 1201-12 ).

Частина перша статті 25 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ), визначаючи види акціонерних товариств і відмінності між ними, встановлює, що акції ЗАТ розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Іншої заборони щодо купівлі-продажу акцій ЗАТ зазначений Закон ( 1576-12 ) не встановлює, і вони можуть купуватися-продаватися у порядку, передбаченому статтею 28 цього Закону ( 1576-12 ), із врахуванням вимог його статті 11, яка зобов'язує учасників товариства додержувати установчих документів товариства, виконувати свої зобов'язання перед товариством, нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом ( 1576-12 ), іншим законодавством України та установчими документами.

Відповідно до частини другої статті 28 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством (частина друга статті 28 в редакції Закону N 769/97-ВР від 23.12.1997) ( 769/97-ВР ).

Ні початкова редакція частини другої статті 28 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ), ні внесені до неї відповідним Законом ( 1576-12 ) зміни не передбачають обмежень щодо можливості встановлювати установчими документами закритого акціонерного товариства в межах чинного законодавства України переважне право на придбання акцій його акціонерами у разі їх відчуження іншими акціонерами цього товариства.

Переважне право на придбання акцій ЗАТ його акціонерами у разі їх відчуження іншими акціонерами цього товариства закріплено законодавчо, зокрема, частиною третьою статті 81 ГК України ( 436-15 ), відповідно до якої акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

Враховуючи, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11.05.2005 N 4-рп/2005 ( v004p710-05 ) у справі N 1-11/2005 власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, але, здійснюючи своє право, він зобов'язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і суспільства, в тому числі переважне право акціонерів закритого акціонерного товариства на придбання акцій, що відчужуються іншими його акціонерами,та виходячи з загальних положень законодавства про договір міни, господарський суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, відповідно до яких, переважне право позивачів, встановлене частиною третьою статті 81 ГК України ( 436-15 ), поширюється на відносини відчуження акцій за договором ціни від 28.07.2005 N 26-1-к, а також з тим, що відсутність попереднього повідомлення продавцем позивачів про намір відчужити акції за цим договором особі, яка не є акціонером ЗАТ "Кримреставрація", спричинило порушення переважного права позивачів на придбання цих акцій.

Таким чином, господарський суд касаційної інстанції не погоджується з доводами скаржника про те, що переважне право не може бути застосоване до договору міни.

Крім того, слід зауважити, що законодавець закріплює переважне право на придбання акцій у нормі прямої дії (частина третя статті 81 ГК України) ( 436-15 ), яка підлягає виконанню незалежно від наявності в статуті акціонерного товариства положень про таке переважне право і порядок його здійснення. Закон, зокрема, ст. ст. 57, 82 ГК України ( 436-15 ), не відносить такого роду відомості до положень, які мають обов'язково міститися в установчих документах. При цьому за рішенням установників (загальних зборів) такі положення можуть бути включені до статуту акціонерного товариства.

Отже, положення частини третьої статті 81 ГК України ( 436-15 ) не вимагають обов'язкового закріплення в установчих документах ЗАТ переважного права акціонерів на придбання акцій; виникнення і здійснення такого переважного права не залежить від того, чи передбачено таке право статутом (установчими документами) ЗАТ.

Щодо посилання в касаційній скарзі на подальше схвалення з боку позивачів оспорюваного договору міни та договорів купівлі продажу акцій, з посиланням на ст. 241 ЦК України ( 435-15 ), господарський суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 241 ЦК України ( 435-15 ) правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Таким чином, враховуючи, що за оспорюваними договорами позивачі не виступали сторонами або представниками, вищевказана законодавча норма не може бути застосована до спірних правовідносин.

Однак, господарський суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити щодо неузгодженості мотивувальної та резолютивної частини постанови Севастопольського апеляційного господарського суду, що не відповідає роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення".

Так, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, апеляційний господарський суд встановив протиправність оскаржуваного договору ціни N 26-1-к від 28.07.2005, а також те, що на момент укладення договорів купівлі-продажу акцій ЗАТ "Кримреставрація" N 27/1-К - N 27/84-К акціонерне товариство закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація" набуло статусу акціонера саме на підставі цього договору ціни, і позивачі до укладання договорів купівлі-продажу не були повідомлені продавцями про намір відчужити акції, але в резолютивній частині постанови зазначив лише про вирішення позову стосовно договорів купівлі-продажу.

Господарський суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо задоволення позовних вимог і в частині визнання недійсним договору ціни N 26-1-к від 28.07.2005, що помилково не знайшло свого відображення в оскаржуваній постанові.

За наведених обставин, постанова у справі підлягає зміні шляхом доповнення її резолютивної частини пунктом відповідного змісту, а в решті оскаржувана постанова має бути залишена в силі.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.03.2008 р. по справі N 2-5/3432-2007 змінити, доповнивши резолютивну частину постанови пунктом 1:

Визнати недійсним договір міни 10 (десяти) простих іменних акцій закритого акціонерного товариства "Кримреставрація" від 28.07.2005 N 26-1-К, що укладений між TOB "Бюро інвестиційних технологій" та акціонерним товариством закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація".

В іншій частині - постанову залишити без змін.

Головуючий, суддя Н.Дунаєвська

Судді: І.Волік

М.Михайлюк