Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) господарський суд приймаючи рішення має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Компанія обґрунтовує виникнення права повного господарського відання на нежиле приміщення, посилаючись саме на п. 3 додаткової угоди N 1 до договору на оренду нежилого приміщення N 23-26, з огляду на що висновки місцевого суду щодо визнання п. 3 додаткової угоди з власної ініціативи недійсним з підстав його суперечності ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ), п.5 Декрету Кабінету міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" ( 8-92 ), п.4 Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю ( z0573-99 ), колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними.
Внаслідок підписання Договору між Компанією та Підприємством виникли цивільні правовідносини щодо оренди державного майна, а саме приміщення розташованого за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, 20, загальною площею 360 м.кв.
До того ж, відповідно ч.1 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ), в редакції на час винесення спірного рішення, передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні в цій частині позову, оскільки права Компанії на оренду приміщення по вул. Кловський узвіз, 20, в м. Києві, загальною площею 360 м.кв. внаслідок прийняття Міськрадою спірного рішення ніяким чином не були порушені.
Твердження Компанії в касаційній скарзі про те, що висновок місцевого суду щодо недійсності п.3 додаткової угоди N 1 до Договору N 23-26 внаслідок його невідповідності п.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" ( 8-92 ) суперечить обставинам справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає безпідставним, оскільки судами попередніх інстанцій було вірно встановлено те, що сторони зазначеним пунктом додаткової угоди передбачили перехід у власність АТ "Укргазпром" приміщення площею 360 кв.м. в будинку N 20, по вул. Кловський узвіз після сплати останнім орендної плати у розмірі, що дорівнює вартості цих нежилих приміщень, тобто сторони передбачили безоплатну передачу майна та не передбачили угодою сплату вартості за нього.
Заперечення Компанії в частині того, що ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) та Закон України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) не можуть бути застосованими до взаємовідносин Підприємства та Компанії, колегія суддів Вищого господарського суду України також вважає безпідставними, оскільки з огляду на позовні вимоги щодо визнання права власності на державне майно, судами попередніх інстанцій вірно зазначено єдино правильний шлях відчуження цього майна, а саме його приватизація, що виключає можливість отримання державного майна у власність іншим, аніж встановленим законом шляхом.
Посилання Компанії на те, що Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю ( z0573-99 ) затверджене наказом Фонду державного майна України від 30.07.99, а Договір N 23-26 укладено 07.12.98, тобто норми зазначеного Положення не можуть бути застосовані до зазначених правовідносин, оскільки набули чинності вже після укладення Договору, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковим, оскільки приймання-передача майна по Договору відбулась 01.03.2000 р., тобто вже під час дії зазначеного нормативного акту.
Не погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України і з вказівкою Компанії на те, що до договори від 01.09.96 та 07.12.98 на оренду нежитлових приміщень за своєю правовою природою приховують договір купівлі-продажу, а тому відповідно до ч.2 ст. 58 Цивільного кодексу Української РСР 1963 р. ( 1540-06 ) до цих договорів оренди повинні застосовуватись правила, що регулюють відносини купівлі-продажу, про що, зокрема, свідчить наявність у зазначених договорах оренди такої істотної умови, як перехід права власності у разі виплати вартості майна, оскільки такі твердження Компанії протирічать його позиції у відповідності до якої метою договору оренди є передача нежитлових приміщень з повного господарського відання Підприємства до повного господарського відання ДП "Київтрансгаз" при якій перехід права власності не відбувається.
Щодо висновку Компанії про те, що договір оренди від 01.09.96, визнаний рішенням господарського суду від 16.04.03 недійсним, продовжує свою дію в частині купівлі-продажу, то колегія суддів Вищого господарського суду України вважає його помилковим, оскільки зазначеним рішенням суду всі відносини за зазначеним договором визнані недійсними з моменту його укладення, з огляду на що жодні інші відносини не можуть бути врегульованими за даним договором, а отже у Компанії з договору оренди від 01.09.96 будь-яких прав на орендоване майно не виникло.
З огляду на те, що рішення місцевого та апеляційного суду є правильними, інші доводи касаційної скарги колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такими, що не впливають на оскаржувані рішення.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, дав їм належну оцінку та винесли рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
У зв'язку з вказаними обставинами колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційною судовою інстанцією прийнята відповідна постанова від 02.03.04 по справі N 38/361, яка відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги про її скасування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія судів Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.04 та рішення господарського суду міста Києва від 30.12.03 у справі N 38/361 залишити без змін.