1. Дія нормативно-правового акта чи окремого його структурного елемента може бути зупинена:
1) суб’єктом правотворчої діяльності, що прийняв (видав) відповідний нормативно-правовий акт, на визначений строк (термін), якщо існують обґрунтовані підстави для можливості відновлення їхньої дії після закінчення такого строку (терміну);
2) судом для забезпечення позову в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України (крім законів);
3) суб’єктом, визначеним Конституцією України та (або) законом, у встановлених Конституцією України випадках.
2. Суб’єкт правотворчої діяльності приймає рішення про зупинення дії окремого структурного елемента прийнятого (виданого) ним нормативно-правового акта шляхом прийняття (видання) нормативно-правового акта (окремої норми права у нормативно-правовому акті з відповідним предметом правового регулювання) в установленому цим Законом порядку із зазначенням підстав такого зупинення та строку (терміну), на який зупиняється відповідний структурний елемент нормативно-правового акта.
Зупинення дії структурного елемента нормативно-правового акта на невизначений строк (термін) не допускається.
3. У разі припинення обставин, що були причинами для зупинення дії структурного елемента нормативно-правового акта, суб’єкт правотворчої діяльності може прийняти (видати) нормативно-правовий акт про дострокове відновлення дії зупиненого структурного елемента нормативно-правового акта.
4. За необхідності зупинення дії всього нормативно-правового акта суб’єкт правотворчої діяльності розробляє та приймає (видає) новий нормативно-правовий акт у встановленому цим Законом порядку, визнавши таким, що втратив чинність, нормативно-правовий акт, дію якого необхідно зупинити.