Закону ( 3792-12 ) передбачає стягнення компенсації як спосіб захисту порушеного авторського і/або суміжних прав.
Підприємство з посиланням на пункт 4.1 Договору обґрунтовувало свої позовні вимоги посиланням на наявність у нього авторських та суміжних прав на спірні рекламні відеоролики та їх сценарії. Товариство ці вимоги заперечувало.
Отже, для правильного вирішення даного спору попереднім судовим інстанціям належало:
- зобов'язати Підприємство конкретизувати свої вимоги в частині визначення спірних творів (шляхом їх індивідуалізації), фактичних форм їх неправомірного використання відповідачем (які, на думку позивача, мали місце) та уточнення обсягу прав інтелектуальної власності, що підлягають судовому захисту (авторські права і/або суміжні та які саме щодо кожного з творів);
- з'ясувати повний перелік творів, які стосуються предмету даного позову та дослідити ідентифікуючі ознаки кожного з них (кожного сценарію та/або рекламного відеоролика);
- з'ясувати повний перелік авторів - фізичних осіб - щодо кожного з творів та дослідити фактичні обставини, пов'язані з виникненням у Підприємства (передачею йому) майнових авторських прав на кожний із спірних творів (за необхідності - після конкретизації вимог позивачем - відповідні обставини підлягають встановленню й у частині здійснення суміжних прав);
- дослідити обсяг майнових авторських та/або суміжних прав Підприємства щодо кожного зі спірних творів;
- встановити фактичні обставини, пов'язані з кожним фактом використання творів, які позивач вважає здійсненими з порушенням його прав (хто, коли, який саме твір та в якій відповідно до статті 15 Закону N 3792 ( 3792-12 ) формі використав);
- якщо використання твору мало місце шляхом його публічного сповіщення або публічного показу телерадіоорганізацією - з'ясувати фактичні обставини, пов'язані з участю відповідача (який не є телерадіоорганізацією) у такому використанні (дослідити зміст відповідних угод та визначені ними межі відповідальності сторін);
- з'ясувати, які саме права (право) з числа майнових авторських та/або суміжних прав порушено кожним з випадків неправомірного використання твору, якщо таке мало місце (право на використання твору, право на дозвіл чи заборону використання твору, право на одержання винагороди за використання твору, інші).
Лише після з'ясування зазначених обставин можливе правильне вирішення питання щодо наявності в діях Товариства порушення прав Підприємства та обрання відповідного способу їх судового захисту.
Оскільки ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами зазначені фактичні обставини не було з'ясовано, досліджено та перевірено доказами, то їх висновок про порушення Товариством майнових авторських прав Підприємства є передчасним, а відповідний факт не може вважатися належним чином встановленим.
Водночас відповідно до статті 525 ЦК України ( 435-15 ) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому попередніми судовими інстанціями не було дано оцінки доводам відповідача в частині повного розрахунку з позивачем за Договором, враховуючи строк його фактичної дії та сплату винагороди.
Зокрема, Договір містить посилання на те, що винагородою позивачеві за передачу авторських та суміжних прав Товариству є винагорода, передбачена в додатку до цього Договору.
Водночас додаток до Договору містить посилання на те, що сторони визначили розмір винагороди Підприємства за агентське обслуговування, яке підлягає сплаті щомісячно; зазначена винагорода включає й винагороду за передачу майнових авторських та суміжних прав на створені Підприємством матеріали, дизайни, сюжети, макети, сценарії та інші творчі розробки, та сплачується незалежно від обсягу послуг, що замовляються та надаються, кожного конкретно місяця та незалежно від подальшого використання результатів таких послуг Товариством.
Ці договірні положення ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не досліджено.
Між тим з огляду на наведене попереднім судовим інстанціям належало:
- з'ясувати строк, на який сторонами укладався Договір;
- дослідити визначений сторонами загальний порядок оплати послуг (сплати винагороди) за Договором;
- встановити, чи мали виконуватися за Договором інші, крім створення спірних рекламних видеороликів, роботи творчого характеру, за результатами яких також можливе виникнення об'єктів авторського права;
- з'ясувати можливість збільшення (або зменшення) розміру плати за певний місяць протягом дії Договору (від яких обставин залежить та яким чином відбивається на загальній вартості Договору);
- з'ясувати цільове призначення сплачених Товариством коштів за Договором у період його дії;
- дослідити фактичні обставини виконання Товариством зобов'язань за додатком до Договору в частині оплати робіт зі створення сценаріїв та виробництва відеороликів;
- дати оцінку доводам сторін стосовно визначення "повна оплата" на підставі аналізу фактичного змісту всіх норм Договору та додатків до нього, які мають відношення до предмета даного позову;
- дослідити наявність причинного зв'язку між відсутністю передбаченої додатком до Договору угоди про передачу Підприємством майнових прав інтелектуальної власності Товариству та порушенням прав позивача, які підлягають судовому захисту в обраний Підприємством спосіб.
З огляду на наведене справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил ( 2067-2003-п ), що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Комунальне підприємство "Реклама" (далі - КП "Реклама") звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) заборгованості в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.
Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду у задоволенні позову відмовлено. Прийняті судові рішення мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову через невідповідність заявлених позовних вимог приписам чинного законодавства.
Попередніми судовими інстанціями зі справи встановлено, що КП "Реклама" та ТОВ було укладено договори на встановлення пріоритету на місця розташування рекламних засобів (далі - Договори), відповідно до яких відповідач зобов'язався протягом строку оформлення дозволу проводити оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів на умовах, передбачених пунктами 11-13 Типових правил розміщення зовнішньої реклами (далі - Типові правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 N 2067 ( 2067-2003-п ), за тарифами, затвердженими рішенням виконавчого комітету міської ради. Сторонами визначено, що Договори діють з моменту підписання і до остаточного оформлення ТОВ дозволу на розміщення зовнішньої реклами.
На протязі тримісячного строку з моменту укладення Договорів відповідач не одержав належного дозволу на розміщення зовнішньої реклами та не звертався до позивача з приводу продовження строку пріоритету за Договорами. Додаткові угоди з приводу продовження строку пріоритету за Договорами сторонами не укладалися.
Позивачем нараховано відповідачеві заборгованість поза межами тримісячного строку з моменту укладення Договорів, тобто за період після втрати відповідачем пріоритету на місця розташування рекламних засобів. На підтвердження позовних вимог позивач подав до суду підготовлені ним та не підписані відповідачем додаткові угоди до укладених Договорів; у зазначених додаткових угодах позивач в односторонньому порядку збільшив оплату за тимчасове розміщення зовнішньої реклами з 25% її ставки до 100%, тобто змінив істотні умови Договорів, з чим відповідач не погодився, не підписавши ці додаткові угоди.
Незважаючи на непідписання відповідачем згаданих додаткових угод, позивач склав акти здачі-прийняття послуг, підписані лише ним, та виставив рахунки за ставкою 100% за період, коли між сторонами договірні відносини були відсутні.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про рекламу" ( 270/96-ВР ) розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 11, 13 Типових правил ( 2067-2003-п ) пріоритет заявника на місце розташування рекламного засобу встановлюється строком на три місяці з дати прийняття керівником робочого органу відповідного рішення; протягом строку встановлення пріоритету щомісяця справляється плата за тимчасове користування місцем, що перебуває у комунальній власності, в розмірі 25% плати, встановленої органами місцевого самоврядування. Строк встановлення пріоритету на місце розташування рекламного засобу може бути продовжений керівником робочого органу не більш як на три місяці у разі: продовження строку оформлення дозволу у зв'язку з потребою виконання архітектурно-планувальних робіт та розроблення проектно-технічної документації; письмового звернення заявника щодо продовження строку оформлення дозволу. У разі продовження строку оформлення дозволу з зазначених підстав робочий орган письмово повідомляє про це заявника.
За приписами пункту 15 Типових правил ( 2067-2003-п ) у разі недодержання заявником строку, зазначеного в пункті 11 цих Правил, та у разі ненадання ним в установлений строк документів, зазначених у пункті 13 цих Правил, заява вважається неподаною, пріоритет на місце розташування рекламного засобу втрачається, документи повертаються заявнику, про що робочий орган робить відповідний запис в журналі реєстрації.
Приписи такого ж змісту щодо тримісячного строку пріоритету та умов його продовження містили й пункти 40, 41, 48 Правил ( 2067-2003-п ) розміщення зовнішньої реклами, затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради.
За таких обставин попередні судові інстанції, встановивши відсутність між сторонами договірних зобов'язань та заборгованості поза межами тримісячного строку пріоритету, передбаченого пунктом 11 Типових правил ( 2067-2003-п ), дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення даного позову.
Посилання КП "Реклама" у касаційній скарзі на фактичне користування відповідачем місцями для розміщення реклами без оформлення належних дозволів з огляду на визначені ним підстави та межі позову (стягнення заборгованості за Договорами) не може бути підставою для задоволення вимог скаржника.
З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Заступник Голови Вищого господарського суду України В.Москаленко