СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 30.03.2000
(Витяг)
Вироком Московського районного суду м. Києва від 6 січня 1999 р. засуджено: С. - за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 229-1 КК ( 2002-05 ), ч. 2 ст. 17, ч. 2 ст. 229-1 КК та ч. 2 ст. 229-4 КК, на дев'ять років позбавлення волі; Я. - за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 229-1 КК і ч. 2 ст. 229-4 КК, на сім років позбавлення волі.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Київського міського суду від 11 березня 1999 р. вирок змінено: з нього виключено передбачену ч. 2 ст. 229-1 КК ( 2002-05 ) кваліфікуючу ознаку - виготовлення наркотичного засобу за попереднім зговором групою осіб за епізодом від 18 вересня 1998 р.
Згідно з вироком суду злочини вчинено за таких обставин.
12 вересня 1998 р. С. і Я. з метою збуту виготовили шляхом відокремлення суцвіть і смоли від дикорослих конопель наркотичний засіб - марихуану вагою 72 грами, того ж дня в іншому помешканні висушили його і зберігали з метою збуту. 18 вересня 1998 р. С., зустрівши Д., запропонувала йому придбати в неї марихуану, але довести злочин до кінця їй не вдалося, оскільки працівники міліції провели обшук у квартирі, де вона проживала, і, виявивши цей наркотичний засіб, вилучили його. Того ж дня в тій же квартирі Я. на прохання Ф. повторно незаконно виготовив із принесеного тим лікувального препарату теофедрину наркотичний засіб ефедрин, після чого незаконно збув його шляхом дарування Ф. та Б., котрі разом з ним же та С. вжили цей наркотичний засіб. При цьому Я. та С. не тільки вживали наркотичний засіб, а й надали Ф. і Б. квартиру для його виготовлення.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування вироку суду в частині, в якій його було залишено без зміни ухвалою касаційної інстанції, а також цієї ухвали в тій же частині.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи протесту, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест задовольнила, зазначивши таке.
На порушення вимог ст. 22 КПК ( 1001-05 ) органи попереднього слідства під час розслідування справи не вжили заходів до повного та всебічного дослідження обставин вчиненого злочину. Ці недоліки не було усунуто в судовому засіданні, внаслідок чого суд постановив незаконний вирок.
У протоколі обшуку від 18 вересня 1998 р. зазначено, що в квартирі, де проживали С. і Я., виявлено та вилучено паперовий пакет із речовиною рослинного походження. З постанови слідчого як речовий доказ до справи приєднано поліетиленовий пакет із сухою речовиною зеленого кольору рослинного походження.
Як вбачається з постанови про призначення судово-хімічної експертизи, саме такий пакет був направлений експерту для дослідження. При цьому вага речовини, що в ньому знаходилася, вказана не була.
Згідно з висновком цієї експертизи, речовина, що надійшла на експертизу, складалася з двох частин: одна - вагою 32 грами, друга - 38. Вона була упакована в шматок газети та скляний слоїк і містилася в поліетиленовому пакеті. Дана речовина загальною вагою 70 грам є наркотиком рослинного походження - марихуаною.
Відповідно до висновку слідчих органів, з яким погодився суд першої та касаційної інстанцій, вага цієї речовини становить 72 грами. На підставі яких даних слідчі органи, а потім і суд дійшли висновку, що вага вказаної речовини є саме такою, із матеріалів справи та вироку суду не видно.
Органи слідства й суд визнали, що марихуану С. і Я. виготовили з метою збуту, останні ж стверджували, що лише для власного вживання. За висновком експертів, вони страждають на полінаркоманію. Це підтвердив під час попереднього слідства і свідок К. Проте на порушення вимог статей 22 і 67 КПК ( 1001-05 ) під час попереднього слідства та в судовому засіданні ці обставини перевірені не були й належної оцінки з боку слідчих органів та суду не одержали. Доказів, які б спростовували твердження С. і Я., в обвинувальному висновку та у вироку не наведено.
Органи слідства та суд дійшли висновку, що 18 вересня 1998 р. С. намагалася збути Д. 72 грами марихуани. При цьому не було дано оцінки показанням С. і Д. про те, що вона не пропонувала йому придбати у неї всю цю кількість, а лише запрошувала прийти до неї в квартиру і покурити марихуану. Отже, якщо з боку С. і міг мати місце збут цього наркотичного засобу, то не всієї його кількості, а лише тієї частини, яку вона могла дати Д. для куріння.
Ні органи слідства, ні суд не з'ясували, яку саме кількість вилученої в квартирі С. марихуани міг би викурити Д. того дня, як би це сталося, хоча це має істотне значення для справи, оскільки може вплинути на правильність застосування кримінального закону та на визначення С. міри покарання.
Дії Я. і С., пов'язані з виготовленням ефедрину з принесеного Ф. теофедрину та його вживанням, органи попереднього слідства та суд розцінили не лише як надання приміщення для вживання наркотичного засобу, а й як незаконне виготовлення останнього з метою збуту і його збут шляхом дарування Ф. і Б. Така оцінка зазначених дій свідчить про поверховість їх дослідження.
Як вбачається з матеріалів справи, теофедрин належав не Я. чи С., а Ф., який попросив Я. виготовити з нього ефедрин. Разом з тим у порушенні щодо Ф. кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 229-6 КК ( 2002-05 ), було відмовлено. Наркотичний засіб було вжито всіма присутніми в квартирі особами - Я., С., Ф. та Б. З урахуванням наведеного викликає сумнів правильність висновку про те, що мав місце збут ефедрину з боку С. та Я.
Органи слідства не тільки не висловили ніякого судження щодо причетності Ф. до збуту наркотичного засобу, а й дійшли хибного висновку, що Я. і С. шляхом дарування збули цей засіб Б. та його ж власнику - Ф.
Органи попереднього слідства та суд неповною мірою дослідили дані про особу С. Під час допитів на попередньому слідстві С. давала непослідовні та плутані показання. Із прийнятих судом нових матеріалів вбачається, що ще на стадії досудового слідства у неї були помічені відхилення у психіці, вона погано орієнтувалася в обстановці. Серед її родичів є особа, яка страждає на психічний розлад.
Із характеристики, витребуваної з місця позбавлення волі, видно, що С. із липня 1999 р. не залучається до роботи у зв'язку зі станом здоров'я, зокрема психічним захворюванням. Вона замкнута, мовчазна та вразлива особа з неадекватною реакцією на незначну образу чи розчарування, перебуває на обліку як схильна до суїциду. Згідно з медичним висновком, С. страждає на енцефалопатію складного генезу та інші захворювання. Незважаючи на викладене, судово-психіатричну експертизу щодо неї під час розслідування й судового розгляду справи проведено не було і стан її здоров'я з цього приводу не з'ясовувався.
Із матеріалів справи вбачається, що ні під час попереднього слідства, ні в судовому засіданні захисник участі в ній не брав, хоча обставини справи дають підстави вважати, що це було обов'язковим.
Зазначені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону є безумовною підставою для скасування вироку. Але касаційна інстанція уваги на них не звернула і зазначила в ухвалі, що справа розглянута судом усебічно, повно й об'єктивно і дані про особу С. досліджені належним чином. Такий висновок суду касаційної інстанції, безперечно, є неправильним.
Як видно з матеріалів справи, слідчим допущено явну недбалість при складанні обвинувального висновку: у ньому перекручено прізвища С. та свідків, допущено ряд граматичних, орфографічних і стилістичних помилок. Це істотно знижує якість даного процесуального документа і робить його важким для сприйняття. Аркуші протоколу судового засідання, на яких записано показання С. і Я., мають номери 119, 199-а, 119-б, що може свідчити про доопрацювання протоколу після його складання. Ці недоліки залишилися поза увагою як районного суду, так і судової колегії в кримінальних справах міського суду.
Суди першої та касаційної інстанцій при викладенні анкетних даних засудженого Я. помилково вказали дату його народження - 29 травня 1976 р. Фактично Я. народився 27 серпня 1976 р., що підтверджується копією довідки за формою N 1.
У зв'язку з істотною неповнотою та однобічністю попереднього слідства у справі, які не було усунуто в судовому засіданні, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України вирок суду й ухвалу касаційної інстанції щодо С. і Я. скасувала (ухвалу - в тій частині, якою вирок залишено без зміни), а справу направила на нове розслідування, зазначивши, що при його проведенні необхідно всебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи. Зокрема, точно встановити кількість вилученої у С. і Я. наркотичної речовини, яка, за висновком судово-хімічної експертизи (якщо предметом дослідження цієї експертизи була саме вилучена у них речовина), є марихуаною, та яку кількість цієї речовини С. намагалася збути Д.; вирішити питання про призначення судово-психіатричної експертизи для визначення психічного стану С. як під час, так і після вчинення інкримінованих їй діянь, а також про відповідальність Ф., який, за висновком слідчих органів, приніс Я. теофедрин для виготовлення ефедрину, котрий потім було вжито цими особами разом із Б. та С.
З урахуванням стану здоров'я С. обраний їй запобіжний захід - тримання під вартою - замінено на підписку про невиїзд із постійного місця проживання.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 6, 2000 р.