СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 13.01.2000
vd20000113
(Витяг)
Вирок суду та наступні судові рішення змінено, оскільки при розгляді справи порушено преюдиціальність попереднього вироку
Вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 29 вересня 1997 р. М.О. засуджено за ч. 3 ст. 142 КК ( 2001-05 ) на вісім років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. Постановлено стягнути з нього на користь М.Є. та М.Т. на відшкодування матеріальних збитків 17 тис. 449 грн. та моральної шкоди - 3 тис. грн.
М.О. засуджено за те, що він за попереднім зговором, у складі організованої групи, з метою заволодіння індивідуальним майном громадян вчинив розбійний напад з проникненням у житло, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілих.
23 листопада 1994 р., вранці, М.О. разом з Ф., П. та особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження (далі - інша особа), приїхали на автомобілі під керуванням Б. в одне із селищ Кіровоградської області. Там вони одягли на обличчя маски і, тримаючи в руках ножі та пістолети, увірвалися до квартири, де подружжя М. проживало. Ф. пістолетом ударив М.Є. по голові, після чого вони зв'язали останнього та М.Т. і, погрожуючи подружжю ножем та заподіянням шкоди малолітній дочці, зачиненій у ванній кімнаті, заволоділи виробами із золота й різним майном на загальну суму 17 тис. 449 грн.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Кіровоградського обласного суду від 6 січня 1998 р. вирок щодо М.О. в порядку ст. 363 КПК ( 1003-05 ) змінено: з мотивувальної частини виключено вказівку про визнання обставиною, що обтяжує відповідальність засудженого, - вчинення злочину з корисливих мотивів, а матеріальну та моральну шкоду постановлено стягнути з М.О. солідарно з Ф. і П., які раніше засуджені іншим вироком.
Постановою президії Кіровоградського обласного суду від 25 серпня 1999 р. вирок суду та ухвалу касаційної інстанції щодо М.О. змінено, призначено йому відбування покарання у виправно-трудовій колонії посиленого режиму замість суворого.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про зміну всіх судових рішень, виключення з них вказівки на те, що М.О. вчинив розбійний напад у складі організованої групи, що нападники погрожували потерпілим ножем і заподіянням шкоди їх малолітній дочці, та виключення посилання суду на обставину, яка обтяжує відповідальність, - вчинення злочину в складі організованої групи.
Розглянувши матеріали справи та доводи протесту, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест задовольнила, зазначивши таке.
Вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 27 вересня 1996 р. Ф., П. і Б. були засуджені за ч. 3 ст. 142 КК ( 2001-05 ). Кримінальну справу щодо М.О. та іншої особи тоді було виділено в окреме провадження у зв'язку з тим, що вони ухилялися від кримінальної відповідальності. У мотивувальній частині цього вироку при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, зазна чено, що Ф., П., М.О. та інша особа за попереднім зговором між собою, увірвавшись у житло подружжя М. і застосувавши до них фізичне та психічне насильство, заволоділи майном потерпілих на суму 17 тис. 449 грн.
Проте у вироку щодо М.О. від 29 вересня 1997 р. той же суд при викладенні об'єктивної сторони складу злочину вказав на ряд обставин, які не були встановлені при розгляді кримінальної справи щодо Ф. та інших і не знайшли відображення у вироку від 27 вересня 1996 р., а саме: що розбійний напад було вчинено цими особами у складі організованої групи і що вони погрожували потерпілим ножем і заподіянням шкоди їх малолітній дочці.
Таким чином, при розгляді кримінальної справи щодо М.О. було порушено преюдиціальність вироку, який полягає в обов'язковості прийняття судом, що розглядає справу, без перевірки тих доказів, які раніше були встановлені вироком у будь-якій іншій справі, що набрав законної сили. З урахуванням цього зазначені обставини з мотивувальної частини судових рішень щодо нього підлягають виключенню.
Крім того, вироком від 27 вересня 1996 р. з обвинувачення зазначених осіб було виключено обставину, що обтяжує відповідальність, - вчинення злочину організованою групою. Однак при призначенні М.О. покарання суд у вироку від 29 вересня 1997 р. визнав зазначену обставину такою, що обтяжує відповідальність засудженого. Тому посилання на цю обставину має бути також виключено із судових рішень щодо М.О.
З урахуванням наведеного та даних про особу засудженого, а також те, що обсяг його обвинувачення зменшився, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест задовольнила, судові рішення щодо М.О. змінила, виключила із них вказівку на те, що він вчинив розбійний напад у складі організованої групи, що нападники по грожували потерпілим розправою ножем і заподіянням шкоди їх малолітній дочці, а також посилання на обставину, що обтяжує відповідальність, - вчинення злочину в складі організованої групи, та пом'якшила йому покарання до семи років позбавлення волі.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 5 (21), 2000 р.