Ст. 120. Земельного кодексу України ( 2768-14 ) передбачає, що при переході права власності на будівлю і споруду, право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда

Отже, користування спірною земельною ділянкою, що знаходяться під об'єктами нерухомості, а також необхідними для обслуговування цих об'єктів, не може вважатися самовільним зайняттям земельної ділянки в розумінні суті ст. 212 Земельного кодексу України ( 2768-14 ).

Пунктом 6 Постанови Верховної ради УРСР "Про земельну реформу" від 18.12.1990 N 563 ( 563-12 ) (в редакції Постанови Верховної ради України від 17.02.2004 ( 1492-15 ) встановлено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР ( 2874а-07 ), повинні до 01.01.2008 року оформити право власності або право користування землею. Не виділення спірної земельної ділянки відповідачам за приписами ч.3 ст. 376 ЦК України ( 435-15 ) також не позбавляє їх права на оформлення землі у встановленому порядку під вже збудоване нерухоме майно.

Посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій п.2 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) колегія суддів вважає помилковим, оскільки незастосування судами рішення Київської міської ради від 26.09.2002 N 19/179 ( ra_019023-02 ) та Державного акту на право постійного користування землею в частині виділення позивачеві земельної ділянки, якою вже користувався відповідач-1 (спірної земельної ділянки), відбулось на підставі ст. 4 ГПК України, а не в порядку виходу за межі позовних вимог.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, отже, підстав для скасування або зміни прийнятих у справи судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 у справі N 36/310 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" залишити без задоволення.

Головуючий К.В.Грейц

Судді О.В.Муравйов

С.В.Бакуліна