Наказом Міністерства охорони здоров'я України Про затвердження Переліку спеціалізованих санаторіїв з реабілітації хворих, які звільняються від сплати земельного податку від 1 жовтня 1998 року N 289 ( z0675-98 ) у примітці до переліку наведено, що до переліку не ввійшли дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади, оскільки вони звільняються від сплати земельного податку відповідно до п. 3 статті 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) без затвердження їх списку.
Відповідачі не довели, що позивача не віднесено до дитячого санаторно-курортного та оздоровчого закладу.
Посилання відповідачів на віднесення позивача за Державним класифікатором до дочірнього підприємства не може бути правовою підставою для визначення позивача платником податку на землю, оскільки пільги встановлені Законом за функціональними ознаками, і суб'єкти санаторно-курортних, оздоровчих послуг - дитячі, віднесені наказом Міністерства охорони здоров'я України до переліку звільнених від плати податку на землю відповідно припису п. 3 ст. 12 Закону України" Про плату за землю" ( 2535-12 ).
Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційних скарг і скасування постанови апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.04.2003 р. у справі N 2-4/13334 залишити без змін, а касаційні скарги без задоволення.