ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2005 Справа N 31/220(32/223)
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі: Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Ткаченко Н.Г. Стратієнко Л.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського"
на постанову від 20.10.2004 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі N 31/220(32/223) господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського"
до ТОВ виробничо-сервісної фірми "ВВС"
про повернення орендованого майна
за участю представника сторони:
від позивача - Дорош Г.О., довір.
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ виробничо-сервісної фірми "ВВС" про повернення орендованого майна.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2004 р. (суддя Мороз В.Ф.) позов задоволено, зобов'язано ТОВ виробничо-сервісну фірму "ВВС" звільнити та повернути ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" цілісний майновий комплекс (цех товарів народного вжитку), отриманий на підставі договору оренди від 13.03.2001 р. N ДА 13а2001/804 та переданий за актом приймання-передачі від 01.11.2001 р.
Рішення мотивовано тим, що відносно позивача порушена справа про банкрутство і введено процедуру санації. Керуючись ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) керуючий санацією відмовився від вищезгаданого договору, тому майно за договором оренди підлягає поверненню.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2004 р. (судді: Лотоцька Л.О. - головуючий, Бахмат Р.М., Євстигнєєв О.С.) частково задоволено апеляційну скаргу відповідача, скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2004 р. та в позові відмовлено.
Постанова мотивована тим, що позивачем не дотримано порядок розірвання договору, він не звертався до орендаря з пропозицією розірвання договору, а також не звертався до суду з позовом про розірвання договору оренди.
Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2004 р., а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2004 р. залишити без змін.
Заявник скарги вважає, що апеляційний господарський суд неправильно застосував до спірних відносин норми Господарського кодексу України ( 436-15 ) та Цивільного кодексу України ( 435-15 ), оскільки щодо позивача порушена справа про банкрутство і керуючий санацією відмовився від договору на підставі норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідне положення містить ст. 188 Господарського кодексу України ( 436-15 ), згідно якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Також, ст. 651 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зокрема, такий випадок встановлений ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (далі - Закон). Відповідно до вказаних норм Закону керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо виконання договору завдає збитків боржнику, договір є довгостроковим (понад один рік) та виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.
Таким чином, право керуючого санацією боржника на відмову за певних умов від договору встановлено Законом ( 2343-12 ).
Разом з тим, пунктом 7.7 договору оренди цілісного майнового комплексу (цеху з виробництва товарів народного вжитку) від 13.03.2001 р. N ДА 13а2001/804, укладеного між позивачем та відповідачем, передбачено, що договір може бути достроково розірваний однією із сторін, якщо друга сторона систематично порушує зобов'язання за договором, а також на інших підставах, передбачених законодавством України.
У визначений Законом ( 2343-12 ) строк керуючий санацією ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" - позивача у справі звернувся до ТОВ виробничо-сервісної фірми "ВВС" - відповідача у справі з заявою про відмову від виконання вказаного договору (а.с. N 18 ).
Враховуючи те, що майно за цим договором передано відповідачу в оренду до 31.12.2011 р., договір носить довгостроковий характер. При цьому, відповідач не сплачує орендні платежі, чим завдає збитки позивачу.
Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно з ч. 2 ст. 653 вказаного кодексу ( 435-15 ) у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
На підставі наведеного колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що у зв'язку з відмовою позивача від договору, що відповідає вимогам закону, договір припинив свою дію та підстави для перебування орендованого майна у відповідача відсутні.
За таких обставин справи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване майно є законним та обґрунтованим.
Посилання суду апеляційної інстанції на ст. 525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та ст. 188 Господарського кодексу України ( 436-15 ), які встановлюють заборону на односторонню відмову від виконання договору, є необґрунтованими, оскільки, в даному випадку діють спеціальні норми Закону.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, як така, що винесена з порушенням норм матеріального права, а рішення - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 525, 651, 653 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), ст. 188 Господарського кодексу України ( 436-15 ), ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) та ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2004 р. у справі N 31/220(32/223) скасувати.
3. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2004 р. у справі N 31/220(32/223) залишити без змін.