Отже, посилання скаржника на підробку підписів на приймальному акті N 1 від 05.08.1993 року та на приймальному акті N 2 від 15.09.1993 року та недоведеність факту поставки мазуту відповідачу не приймаються, оскільки суди з урахуванням всіх матеріалів справи у сукупності, в тому числі і висновку судово-почеркознавчої експертизи N 5544 від 06.12.2004 року, дійшли вірного висновку про те, що закладка матеріального резерву була здійснена.
На виконання вказівок касаційної інстанції судами першої та апеляційної встановлено наступне.
Враховуючи те, що відповідач не отримував дозвіл на використання майна державного резерву, він зобов'язаний повернути до державного резерву самовільно використаний обсяг мазуту.
Відповідно до п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" ( 51/97-ВР ) за самовільне відчуження матеріального резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф в розмірі 100% вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми обсягу відсутнього обсягу за кожен день до повного їх повернення. Розмір пені обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 21 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 року N 1129 ( 1129-97-п ), передбачено, що ціни на матеріальні цінності, які відпускаються з державного резерву, визначаються Державним комітетом України з державного матеріального резерву, виходячи з оптових цін, що діють на час відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції.
На підставі наявних в справі доказах суд дійшов обґрунтованого висновку щодо вартості мазуту: вартість 586,684 тонн мазуту марки М-40 становить 132 590,59 грн., 274,650 тонн мазуту марки М-100 - 56 028,60 грн., разом 188 619,18 грн.
Враховуючи, що вартість самовільно використаних Відкритим акціонерним товариством "Олевський завод тракторних нормалей" матеріальних цінностей становить 188 619,18 грн., то відповідно сума штрафу складає 188 619,18 грн.
За самовільне використання матеріальних цінностей державного матеріально резерв позивачем нарахована пеня, розмір якої за період з 25.02.1998 року по 07.11.2002 року складає 602 626,70 грн.
Доводи заявника про неправомірне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм Закону України "Про державний матеріальний резерв" ( 51/97-ВР ) Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права і суперечать наведеним вище нормам законодавства в сфері державного матеріального резерву.
Щодо посилань заявника не необхідність застосування строків позовної давності, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Положення Закону України "Про державний матеріальний резерв" ( 51/97-ВР ) суд касаційної інстанції розцінює як спеціальні норми щодо правовідносин в сфері формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження запасів державного матеріального резерву.
Частина 10 статті 14 цього Закону ( 51/97-ВР ) передбачає, що за самовільне відчуження матеріального резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф в розмірі 100% вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми обсягу відсутнього обсягу за кожен день до повного їх повернення.
За таких обставин розмір пені нарахований судами першої та апеляційної інстанцій вірно.
Викладені в касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції згідно з ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Враховуючи вищесказане, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанції відповідає встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови не вбачається.
Керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд, - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Олевський завод тракторних нормалей" залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 20.03.2008 року по справі N 16/3504 та рішення Господарського суду Житомирської області від 28.11.2007 року по справі N 16/3504 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В.Муравйов
Судді А.Г.Полянський Г.М.Фролова