КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
22.03.2005
(Витяг)
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 13 січня 2005 р. повернув кримінальну справу за обвинуваченням Т., К.В. і П.Н. за пунктами 4, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 152, ч. 4 ст. 187 КК ( 2341-14 ), а Т. ще й за ч. 1 ст. 122 того ж Кодексу зі стадії судового розгляду прокурору Дніпропетровської області для додаткового розслідування.
Органи досудового слідства обвинувачували Т., К.В. і П.Н. у вчиненні таких злочинів.
Уночі 14 квітня 2004 р. зазначені особи за попередньою змовою між собою під час розбійного нападу на П.М. з проникненням у належне йому житло умисно з корисливих мотивів і з особливою жорстокістю вбили потерпілого і заволоділи його майном на суму 2 тис. 200 грн.
Тієї ж ночі вони за попередньою змовою проникли в житло співмешканки П.М. - К.І. - і з метою приховання вчинених ними злочинів вбили її з особливою жорстокістю. При цьому Т. і К.В. зґвалтували потерпілу. П.Н. була співвиконавицею цих злочинів, застосовуючи насильство щодо К.І.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на необгрунтованість ухвали цього суду, порушив питання про її скасування і направлення справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК ( 1003-05 ) суд вправі повернути кримінальну справу на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства лише в тому разі, коли їх не можна усунути в судовому засіданні.
Суд першої інстанції мотивував направлення справи на додаткове розслідування тим, що під час судового слідства неможливо встановити родичів убитого П.М., які могли б реалізувати права потерпілого, і запропонував органам досудового слідства встановити коло цих осіб, відповідно до ст. 49 КПК ( 1003-05 ) визнати когось із них потерпілим, роз'яснити йому відповідні права та виконати інші необхідні у зв'язку з цим слідчі дії.
Як зазначено у касаційному поданні, при розгляді справи в судовому засіданні встановлено, що у П.М. є мати П.Л. Суд міг сам визнати її потерпілою (а уповноважену нею особу - представником потерпілого) і допитати її відповідно до вимог ст. 308 КПК ( 1003-05 ). Тому, на думку прокурора, підстав вважати, що у справі істотно порушено права потерпілого і ці порушення неможливо усунути в судовому засіданні, у суду не було.
Невизнання особи потерпілим на стадії досудового слідства не належить до істотних порушень кримінально-процесуального закону та прав потерпілого, які перешкоджають призначенню справи до розгляду по суті.
В ухвалі про направлення справи на додаткове розслідування суд не зазначив, унаслідок яких обставин він не може сам усунути в судовому засіданні виявлені ним порушення закону.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання прокурора задовольнила: ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2005 р. про повернення кримінальної справи за обвинуваченням Т., К.В. і П.Н. прокурору цієї області для додаткового розслідування скасувала і направила справу в той же суд на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.