СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
01.04.2003
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві (далі - Управління) на постанову Вищого господарського суду України від 4 вересня 2002 р. ( n0041600-02 ) у справі за позовом Управління до центру обслуговування споживачів та продажу послуг Київської міської дирекції ВАТ "Укртелеком" (далі - ВАТ "Укртелеком") про повернення безпідставно нарахованих і сплачених коштів у сумі 26078,25 грн., ВСТАНОВИВ:
У травні 2002 р. Управління звернулося до господарського суду м. Києва із позовом до ВАТ "Укртелеком" про повернення безпідставно нарахованих і сплачених коштів у сумі 26078,25 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18 червня 2002 р. позов повернуто без розгляду.
Постановою Вищого господарського суду України від 4 вересня 2002 р. ( n0041600-02 ) зазначену вище ухвалу залишено без змін.
Цю ухвалу та постанову мотивовано тим, що з довіреності від 17 травня 2002 р. N 4 не вбачається надання громадянину Т. права підписувати позовні заяви від імені позивача. Таким чином, позовну заяву підписано особою, що не має права її підписувати.
Ухвалою Верховного Суду України від 20 лютого 2003 р. порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 4 вересня 2002 р. ( n0041600-02 ) за касаційною скаргою Управління, у якій порушено питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилання зроблені на виявлення неоднакового застосування Вищим господарським судом України того самого положення закону в аналогічних справах.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України дійшов висновку, що оскаржену постанову Вищого господарського суду України ( n0041600-02 ) слід залишити без змін з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 54 ГПК ( 1798-12 ) позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі й підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником.
Частиною 3 ст. 57 ГПК ( 1798-12 ) передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК ( 1798-12 ) суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посада якої не зазначена.
Із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву підписав за дорученням громадянин Т.
В оригіналі довіреності від 17 травня 2002 р. зазначено, що позивач цією довіреністю уповноважує Юридичну фірму представляти його інтереси в судах, державних виконавчих службах, органах виконавчої влади, недержавних органах, підприємствах та організаціях. З метою здійснення наведених повноважень Юридичній фірмі надано право отримувати необхідні довідки та документи, підписувати від імені позивача заяви, листи, запити та інші документи, які стосуються зазначених правовідносин.
Таким чином, із цієї довіреності не вбачається надання громадянину Т. права підписувати позовні заяви від імені Управління.
З урахуванням наведеного постанову Вищого господарського суду України від 4 вересня 2002 р. ( n0041600-02 ) слід залишити без змін, а касаційну скаргу Управління - без задоволення.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК ( 1798-12 ), Верховний Суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління залишити без задоволення, а постанову Вищого господарського суду України від 4 вересня 2002 р. ( n0041600-02 ) - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
"Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Застосування процесуальних норм", 2005 р.