ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
04.09.2002
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула касаційну скаргу головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві (далі - Управління) на ухвалу господарського суду м. Києва від 18 червня 2002 р. у справі за позовом Управління до центру обслуговування споживачів та продажу послуг Київської міської дирекції ВАТ "Укртелеком" (далі - ВАТ "Укртелеком") про стягнення 26078,25 грн.
28 травня 2002 р. Управління звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до ВАТ "Укртелеком" про повернення безпідставно нарахованих і сплачених коштів у сумі 26078,25 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18 червня 2002 р. позов повернуто без розгляду на підставі п. 1 ст. 63 ГПК ( 1798-12 ). Ухвалу мотивовано тим, що з довіреності від 17 травня 2002 р. N 4 не вбачається надання повноважень громадянину Т. на підписання позовної заяви.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Управління звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу від 18 червня 2002 р. та передати справу до господарського суду м. Києва для розгляду по суті, мотивуючи її тим, що при винесенні ухвали судом порушено норми матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши доводи, наведені у касаційній скарзі, розглянувши матеріали позовної заяви, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Управління від 28 травня 2002 р. підписана за дорученням громадянином Т. До позовної заяви додано оригінал довіреності від 17 травня 2002 р.
Згідно із ч. 1 ст. 54 ГПК ( 1798-12 ) позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником.
Частиною 3 ст. 57 ГПК ( 1798-12 ) передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК ( 1798-12 ) суд повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посада якої не зазначена.
У довіреності від 17 травня 2002 р. зазначено, що позивач цією довіреністю уповноважує Юридичну фірму (директор Т.) представляти його інтереси в судах, державних виконавчих службах, органах виконавчої влади, недержавних органах, підприємствах та організаціях.
Із метою здійснення цих повноважень надається право отримувати необхідні довідки та документи, підписувати від імені Управління заяви, листи, запити та інші документи, які стосуються указаних правовідносин.
Тобто із довіреності від 17 травня 2002 р. не вбачається надання громадянину Т. права підписувати позовні заяви від імені Управління.
За таких обставин суд першої інстанції, виносячи оскаржувану ухвалу, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування названого судового рішення немає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду м. Києва від 18 червня 2002 р. залишити без змін.
"Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Застосування процесуальних норм", 2005 р.