ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
29.03.2005 Справа N 24/175-Б
Постанову залишено без змін постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 7 червня 2005 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Удовиченка О.С., суддів: Грека Б.М. - (доповідача у справі), Бур'янової С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма-Фенікс" на постанову господарського суду м. Києва від 30.03.2004 р. у справі N 24/175-Б господарського суду м. Києва за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Український республіканський творчо-виробничий центр "Сигма" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма-Фенікс" (арбітражний керуючий - Лецкан В.Л.) про банкрутство, за участю представників від: кредитора - Комлєв С.В. (дов. від 19.10.2004), відповідача - Гуськова Л.М. (дов. від 14.03.2005), ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.03.2004 р. (суддя: Шидловська В.В.) у справі N 24/175-Б порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма-Фенікс" та визнано явку представників сторін обов'язковою.
Постановою господарського суду м. Києва від 30.03.2004 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Сигма-Фенікс" визнано банкрутом, призначено ліквідатором банкрута по даній справі арбітражного керуючого Лагутіна В.М. та відкрито ліквідаційну процедуру.
Не погоджуючись з цією ухвалою, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 30.03.2004 та направити справу на новий розгляд до господарського суду м. Києва, посилаючись на те, що дії ініціюючого кредитора спрямовані на те, щоб якомога швидше визнати боржника банкрутом на підставі надуманої заборгованості. В обґрунтування касаційних скарг заявник також посилається на те, що його не було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання.
Заявлені до початку судового засідання клопотання представника ініціюючого кредитора про перерву в судовому засіданні не підлягають задоволенню, так як неявка в судове засідання касаційної інстанції представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Крім того, розгляд справи неодноразово переносився з різних причин. Тому, для уникнення зловживання правом з боку учасників процесу колегія суддів Вищого господарського суду вважає за необхідне розглянути справу по суті.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
При ухваленні оскаржуваної постанови місцевий господарський суд виходив з того, що провадження у справі має відбуватися з особливостями, передбаченими ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), так як заява про визнання боржника банкрутом саме у порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мотивована тим, що боржник не знаходиться за юридичною адресою, що підтверджується актом державного виконавця від 12.03.2004 (а.с.9). Тому суд дійшов висновку про достатність доказів для застосування статті 52 зазначеного Закону.
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби, згідно із законодавством, податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Аналізуючи приписи даної статті, слід дійти висновку, що наявність хоча б однієї з ознак відсутнього боржника, передбачених частиною першою статті 52 Закону, є достатньою для порушення провадження у справі. Тобто, у випадку доведеної відсутності боржника за юридичною адресою, провадження у справі слід було проводити з врахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Виходячи з системного аналізу статті 52 вищезгаданого Закону ( 2343-12 ), необхідно зазначити, що для порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою слід надати докази, які б свідчили про:
- фактичне припинення боржником господарської діяльності;
- неможливість встановити місцезнаходження боржника (місце функціонування його органів);
- ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.
Отже, подаючи заяву про визнання боржника банкрутом, зацікавлені особи (зацікавленими особами в даному випадку будуть суб'єкти, які мають право ініціювати провадження у справі про банкрутство) зобов'язані додати до нього документи, які підтверджують наявність обставин, що дозволяють вважати боржника відсутнім, зокрема, документи органів зв'язку про неможливість вручення кореспонденції, довідку з ДПІ, яка б підтверджувала ненадання податкової звітності протягом року, докази фактичного припинення боржником своєї діяльності. Втім, докази, які б дозволяли застосовувати норми статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) і мали бути додані до заяви про визнання боржника банкрутом, на момент прийняття оскаржуваної постанови в матеріалах справи були відсутні.
З огляду на наведене, висновок суду про наявність підстав для застосування статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) є передчасним, та таким, що зроблений без комплексного аналізу всіх доказів, що є в матеріалах справи, та норм законодавства про банкрутство, а тому не може бути підтриманий колегією суддів Вищого господарського суду України.
Доводи заявника і суду про відсутність боржника за юридичною адресою ґрунтуються лише на акті Державної виконавчої служби від 12.03.2004 про відсутність підприємства за місцем знаходження. В матеріалах справи на момент ухвалення оскаржуваної постанови були відсутні інші докази, які б свідчили про те, що за місцем знаходження боржник відсутній.
Крім того, ухвалою господарського суду м. Києва від 26.03.2004 р. було призначено розгляд справи на 30.03.2004 на 12-00, явку представників сторін було визнано обов'язковою. Тобто, фактично справу було призначено до розгляду за чотири дні до судового засідання, що унеможливлює, з врахуванням часу поштового обігу, вчасне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, що в свою чергу, є свідченням явного нехтування судом конституційним правом боржника на судовий захист.
Конституційне право на судовий захист передбачає, як невід'ємну частину такого захисту, можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод ( 995_004 ).
В судове засідання 30.03.2004 з'явилися лише арбітражний керуючий та представник ініціюючого кредитора. Боржник в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив. Разом з тим, у справі відсутні докази, які б свідчили про належне та своєчасне повідомлення представників боржника, явка якого в судове засідання була визнана судом обов'язковою. Але, незважаючи на це, за наявності даних про те, що представники боржника не з'явились в судове засідання, місцевий суд не вжив заходів для належного повідомлення учасників провадження про час і місце розгляду справи, так само, як і не дослідив питання про причини неявки зазначених представників. Таким чином, суд, не вживши заходів для з'ясування дійсної адреси відповідача, ухвалив оскаржувану постанову без участі представника ТОВ "Сигма-Фенікс", хоча вказував на обов'язковість його участі у зв'язку з необхідністю подання ним нових доказів.
Відповідно до п. 2 ч. 2 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
Під час нового розгляду справи суду необхідно всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін і, залежно від встановлених обставин, вирішити спір відповідно до законодавства України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма-Фенікс" від 22.11.2004 N 166 та від 02.06.2004 N 86 задовольнити, постанову господарського суду м. Києва від 30.03.2004 р. у справі N 24/175-Б скасувати, справу N 24/175-Б направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Головуючий - суддя О.Удовиченко
Судді: Б.Грек С.Бур'янова