Не можуть бути використані як джерела погашення платежів або боргу платника за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення:
майно платника, надане ним у заставу іншим особам, якщо договір застави нотаріально посвідчений до дня виникнення права податкової застави відповідно до пункту 35 цього Положення;
активи, які належать на правах власності іншим особам та перебувають у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника, в тому числі: майно, передане платнику в будь-які види лізингу, у схов (на відповідальне зберігання), у тому числі ломбардний схов, у довірче та будь-які інші види агентського управління, на комісію (консигнацію), давальницька сировина, надана платнику для переробки, крім її частини, що надається платнику як плата за таку переробку, а також активи інших осіб, прийняті платником у заставу;
майнові права інших осіб, надані в користування або розпорядження платнику, а також немайнові права інших осіб, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику;
кошти інших осіб, надані платнику у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти підприємства, які використовуються для виплат заборгованості з заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з таким платником, у розмірах та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України;
майно, яке належить відкритому акціонерному товариству або закріплено на праві повного господарського відання за державним підприємством з дня прийняття рішення про приватизацію до закінчення виконання плану приватизації (плану розміщення акцій).
Посадові особи, які прийняли рішення про використання активів, визначених цим пунктом, як джерела для погашення платежів або боргу платника, в тому числі державні виконавці, притягуються до відповідальності згідно з законодавством.