СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 17.01.90 м.Київ
vd900117
(Витяг)
Визначення працівникові місця роботи в іншому структурному підрозділі з істотною зміною умов праці не є переміщенням, відмова від виконання цієї роботи не може бути підставою для звільнення працівника за п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України ( 322-08 )
Н. пред'явила позов до Сарненського райпобуткомбінату про поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позивачка зазначала, що вона працювала швачкою-мотористкою в цеху масового шиття, а потім наказом (без її згоди) була направлена на таку ж роботу до цеху по виготовленню та ремонту меблів. Оскільки умови праці на новому робочому місці відрізнялися від тих, в яких позивачка працювала раніше, і за станом здоров'я виконувати нову роботу вона не має можливості, Н. від переведення відмовилась і була звільнена за прогул.
Вважаючи незаконним як направлення на роботу до іншого цеху, так і звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ), позивачка просила задовольнити її вимоги.
Справа розглядалася неодноразово.
Рішенням судової колегії Рівненського обласного суду позов задоволено. У касаційній скарзі відповідач, вважаючи висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам спору, просив скасувати рішення і передати справу на новий розгляд.
Судова колегія Верховного Суду України касаційну скаргу залишила без задоволення і вказала на таке.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що, видавши наказ про направлення позивачки з цеху масового шиття на таку ж посаду до цеху по виготовленню та ремонту меблів, адміністрація не врахувала, що при цьому істотно змінювались умови її праці. Таке переведення є незаконним, а відмова від виконання наказу - правомірною.
Ці висновки відповідають зібраним у справі доказам та вимогам закону. Відповідно до ст. 32 КЗпП ( 322-08 ) не вважається переведенням на іншу роботу переміщення працівника на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства, установи, організації, в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі, агрегаті в межах спеціальності, кваліфікації або посади, обумовлене трудовим договором.
Переміщення працівника недопустиме, якщо воно протипоказане йому за станом здоров'я. У такому разі, коли в зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці відбулася істотна зміна умов праці - системи і розміру її оплати, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад тощо, працівник має бути повідомлений про проведені зміни не пізніше ніж за два місяці. Трудовий договір з працівником, який відмовився від роботи в нових умовах, припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП ( 322-08 ).
Поясненнями сторін, матеріалами профспілкового комітету, довідками та іншими доказами, дослідженими судом, встановлено, що розмір заробітної плати у цеху по виготовленню та ремонту меблів зменшувався, а обсяг робіт набагато зростав. До того ж, за висновком санітарного лікаря, умови праці в ньому не відповідали санітарно-гігієнічним нормам, а за станом здоров'я позивачка в таких умовах працювати не може.
За таких обставин суд обгрунтовано визнав, що у даному разі мало місце не переміщення на інше робоче місце (з чого виходила адміністрація), а зміна істотних умов праці, яка може бути проведена за згодою працівника. Тому відмова від цього не могла бути підставою для звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ). Отже, підстав для скасування рішення про задоволення позову немає.
Надруковано: "Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 3, 1995 р.