СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 20.12.89 м.Київ
vd891220
(Витяг)
Оскільки після попередження про істотну зміну умов праці водіїв у межах їх спеціальності і кваліфікації, викликану змінами в організації виробництва та праці, позивач відмовився від продовження роботи, суд обгрунтовано визнав, що трудовий договір з ним розірвано відповідно до п. 6 ст. 36 Кодексу законів про працю України ( 322-08 )
З. пред'явив позов до Маріупольської дистанції шляху Донецької залізниці про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позивач зазначав, що він працював у відповідача водієм автомобіля ГАЗ-52 і був звільнений з цієї посади за п. 6 ст. 36 КЗпП ( 322-08 ). Підставою для цього стала його відмова працювати по змінах тривалістю 8 год. замість визначеного раніше режиму роботи по 12 год. Оскільки адміністрація змінила режим роботи чергового автомобіля і запропонувала йому роботу на автомобілі ГАЗ-51 без достатніх до того підстав, позивач просив задовольнити його вимоги.
Справа розглядалася неодноразово.
Рішенням судової колегії Донецького обласного суду в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, вважаючи рішення суду неправильним, просив його скасувати і зобов'язати адміністрацію розірвати трудовий договір за п. 1 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ), оскільки, на його думку, це треба було зробити на підставі саме цієї норми закону.
Судова колегія Верховного Суду України касаційну скаргу залишила без задоволення, виходячи з такого.
Судом встановлено, що у зв'язку з переходом підприємства на нову систему господарювання адміністрація за погодженням з профспілковим комітетом видала наказ про переведення чергового автомобіля ГАЗ-52, на якому позивач та водій О. працювали по 12 год. на добу, на щоденну роботу тривалістю 8 год. Таким чином, суд правильно дійшов висновку, що зміни в організації виробництва і праці істотно змінили умови праці водіїв.
Оскільки О. погодився продовжувати роботу в нових умовах, а З. відмовився, адміністрація вручила останньому письмове попередження про зміну умов праці, а також запропонувала роботу на автомобілі ГАЗ-51, але він відмовився і від цієї пропозиції. За таких обставин адміністрація через два місяці після попередження мала підстави для видання наказу про звільнення З. за п. 6 ст. 36 КЗпП ( 322-08 ). Тому суд у позові відмовив обгрунтовано.
Посилання позивача на необхідність розірвання з ним трудового договору за п. 1 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ) з наданням передбачених ст. 49-3 цього Кодексу пільг і компенсацій не відповідає фактичним обставинам спору. З вивченого судом штатного розкладу видно, що при плановій чисельності 12 водіїв фактично їх працює лише 10. Тому скорочення кількості водіїв, про що позивач зазначав у скарзі, насправді не було.
Враховуючи, що рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам п. 6 ст. 36 КЗпП ( 322-08 ), судова колегія Верховного Суду залишила його без зміни.
Надруковано: "Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 3, 1995 р.