СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
УХВАЛА
від 29.04.80 м.Київ
vd800429
(Витяг)
Систематичне невиконання або неналежне виконання робітником чи службовцем без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення чи громадського впливу, може бути підставою для розірвання трудового договору
У серпні 1979 р. К. пред'явив позов до Рожнятівської станції по боротьбі з хворобами худоби про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позивач зазначав, що наказом від 18 червня 1979 р. його звільнено з посади завідуючого Спаською ветеринарною дільницею Рожнятівської станції по боротьбі з хворобами худоби за п. 3 ст. 40 КЗпП України ( 322-08 ). Посилаючись на те, що дисциплінарні стягнення застосовувались до нього з порушенням вимог закону - без витребування письмових пояснень і без ознайомлення з наказами, а засідання місцевкому профспілки, на якому було дано згоду на звільнення, проведене без його участі, К. просив задовольнити його вимоги.
Справа розглядалася неодноразово.
Рішенням судової колегії Івано-Франківського обласного суду від 12 березня 1980 р. у позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати судове рішення, мотивуючи це тим, що суд не перевірив законності й обгрунтованості застосованих до нього дисциплінарних стягнень.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню. Як встановлено судом, позивач неналежно виконував свої трудові обов'язки, порушував встановлені правила ветеринарної служби, не зробив висновків після вжиття до нього заходів дисциплінарного стягнення. 30 травня та 11 червня 1979 р. на нього було накладено дисциплінарні стягнення за проступки по роботі. 15 червня 1979 р. він видав жительці одного з сіл фіктивний акт вибраковки корови на забій через хворобу, який був пред'явлений для одержання страхової суми до органів державного страхування. Саме це порушення посадових обов'язків, як встановлено судом, і стало безпосередньою підставою для звільненні К. за п. 3 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ).
Посилання у касаційній скарзі на недодержання встановленого ст. 149 КЗпП ( 322-08 ) порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності не відповідають матеріалам справи. Ці обставини судом перевірялись. Як було встановлено, позивач відмовився від дачі пояснень з приводу допущених ним порушень, про що складено та підписано очевидцями відповідні акти. Особи, які склали ці акти, допитані в судовому засіданні і підтвердили викладені в них обставини.
Безпідставними є також посилання у касаційній скарзі на те, що місцевком розглянув подання начальника станції без участі позивача. Допитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що вони особисто запрошували К. на засідання місцевкому, проте він відмовився від участі в ньому. З цього приводу також було складено акт.
Як вбачається з протоколу засідання, місцевком дав згоду на звільнення позивача за систематичне порушення трудової дисципліни.
Керуючись статтями 310, 311 ЦПК ( 1503-06 ), судова колегія Верховного Суду касаційну скаргу К. залишила без задоволення а рішення обласного суду без зміни.
Надруковано: "Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 3, 1995 р.