СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 11.11.98
(Витяг)
Рішенням Київського обласного суду від 6 грудня 1995 р. було задоволено позов С. до Інституту технічного сервісу (тепер Інститут механізації та електрифікації сільського господарства) УААН про поновлення на роботі на посаді завідуючого лабораторією N 15 та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
У вересні 1998 р. С. звернувся до того ж суду з клопотанням про вжиття заходів до належного виконання рішення, а також про стягнення заробітної плати за час, коли рішення суду не виконувалося, в сумі 7 тис. 932,2 грн. і відшкодування моральної шкоди в сумі 5 тис. 334,6 грн. Клопотання мотивувалося тим, що рішення суду від 6 грудня 1995 р. не було виконано, оскільки наказ від 22 грудня 1995 р., яким С. поновлювався на роботі, не має юридичної сили, а новий трудовий договір не укладався.
Ухвалою зазначеного суду від 8 жовтня 1998 р. в задоволенні клопотання С. про належне виконання судового рішення та стягнення заробітної плати відмовлено, а вимоги про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.
У скарзі С. порушено питання про скасування цієї ухвали як незаконної. Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення С., судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України в задоволенні скарги відмовила з таких підстав.
Суд не задовольнив клопотання, оскільки встановив, що наказом директора інституту від 22 грудня 1995 р. N 87-к С. був поновлений на роботі відповідно до рішення суду від 6 грудня 1995 р. В січні 1996 р. його було звільнено з роботи за ст. 38 КЗпП ( 322-08 ). Передбачені рішенням суду грошові стягнення здійснено. Заробітна плата за час затримки виконання рішення (з 6 по 22 грудня 1995 р.) сплачена. Наведені обставини підтверджені виконавчими листами від 7 грудня 1995 р., в яких є відмітки Васильківського районного суду Київської області про виконання рішення, наказом від 22 грудня 1995 р. N 87-к, заявою С. від 25 грудня 1995 р. про звільнення за власним бажанням та поясненнями сторін у судовому засіданні під час розгляду клопотання.
Суд обгрунтовано визнав безпідставним твердження С. про те, що він не був поновлений на роботі. Акт судового виконавця про невиконання рішення відсутній. Посилання в скарзі на те, що трудовий договір не укладався, є помилковим, оскільки після поновлення на роботі відновлюється дія незаконно розірваного попереднього договору і повторне його укладення не вимагається. Згідно зі ст. 235 КЗпП ( 322-08 ) орган, який розглядає трудовий спір, поновлює незаконно звільненого працівника на попередній роботі, тобто на роботі за трудовим договором (ст. 21 КЗпП).
Оскаржена ухвала відповідає змісту статей 417, 419 ЦПК ( 1503-06 ).
Вимоги про стягнення моральної шкоди обгрунтовано залишено без розгляду як такі, що мають вирішуватися в позовному порядку.
З урахуванням викладеного судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України залишила скаргу без задоволення, а ухвалу Київського обласного суду - без зміни.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 1999 р.