ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
02.06.2004
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України <...>,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Х-ча М. В. до Верховної Ради України, Апарату Верховної Ради України про поновлення на роботі, встановила:
У січні 2003 року Х-ч М. В. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що розпорядженням Першого заступника Голови Верховної Ради України N* від 4 грудня 2002 року його незаконно було звільнено з посади завідуючого секретаріатом Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією за порушення Присяги державного службовця (п. 6 ст. 30 Закону "Про державну службу" ( 3723-12 ); просив поновити його на роботі.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 5 травня 2003 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 9 липня 2003 року рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд у суд першої інстанції.
У касаційній скарзі Верховна Рада України та Апарат Верховної Ради України просять скасувати ухвалу апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі Х-ч М.В. просить скасувати ухвалу апеляційного суду в частині направлення справи на новий розгляд і задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Скасовуючи рішення, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, крім того, неповно з'ясовані обставини справи, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд.
Проте відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України ( 1503-06 ) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права визначено як підстави для скасування рішення і ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції.
Підстави для скасування рішення суду в апеляційному порядку і передачі справи на новий розгляд визначені ст. 307 ЦПК ( 1503-06 ); таких підстав в ухвалі апеляційного суду не наведено.
Крім того в порушення вимог ст. ст. 198, 302 ЦПК ( 1503-06, 1502-06 ) апеляційний суд не заслухав пояснення сторін, а лише обмежився вислухованням їх думок щодо підтримки позивачем своєї апеляційної скарги та невизнання її представником відповідача; в протоколі судового засідання не зазначено, які саме докази досліджувались в судовому засіданні.
За таких обставин Судова палата вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, а тому ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. 334 ЦПК України ( 1503-06 ), Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України УХВАЛИЛА:
Касаційні скарги Верховної Ради України, Апарату Верховної Ради України, Х-ча М.В. задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 липня 2003 року скасувати, справу направити на новий розгляд у суд апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.