Ст. 8. Державна реєстрація підприємництва

Редакція від 03.12.1992 до 25.12.1992

Розділ II. УМОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті Ради народних депутатів або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцем діяльності або проживання, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності подаються такі документи:

рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу. Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір і протокол установчих зборів;

статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва;

письмове підтвердження про юридичну адресу суб'єкта підприємництва, яке подається власником (власниками) або уповноваженим ним органом;

документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.

Підприємці-громадяни, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, подають тільки заяву.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється (при наявності всіх документів) за заявочним принципом протягом не більше п'ятнадцяти днів. Орган, який здійснює реєстрацію, зобов'язаний протягом цього терміну видати посвідчення про реєстрацію і подати відомості до відповідної податкової інспекції та органу державної статистики.

Органи державної статистики встановлюють коди суб'єктів підприємницької діяльності.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємництва є підставою для відкриття рахунків в установах банків за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності або в будь-яких інших установах банків за згодою сторін.

Банк зобов'язаний відкрити банківський рахунок і в триденний термін повідомити про це податкову інспекцію.

Перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації.

Перереєстрація проводиться:

у випадках зміни власника (власників) суб'єкта підприємництва;

у випадках зміни основних положень статуту.

Суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філіали (відділення), представництва без створення юридичної особи. Реєстрація філіалів (відділень), представництв проводиться в порядку, передбаченому для реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності за місцем розташування.

Скасування державної реєстрації здійснюється за особистою заявою підприємця, а також на підставі рішення суду, арбітражного суду у випадках:

визнання недійсними або такими, що суперечать чинному законодавству, установчих документів;

здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та чинному законодавству України.

Скасування державної реєстрації припиняє підприємницьку діяльність і є підставою для здійснення заходів щодо ліквідації підприємця як суб'єкта підприємницької діяльності. Статусу юридичної особи підприємець позбавляється після здійснення всіх заходів щодо ліквідації його як суб'єкта підприємницької діяльності.

Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено в судовому порядку.

Відповідальність за відповідність чинному законодавству установчих документів, що реєструються, несе власник (власники) або уповноважені ним (ними) органи, які подають документи для реєстрації, та орган, який проводить реєстрацію суб'єкта підприємництва відповідно до законодавства України.

За державну реєстрацію вноситься плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України залежно від суб'єкта підприємництва, обраної організаційної форми та виду підприємницької діяльності. Місцева Рада народних депутатів має право встановлювати пільгову плату за державну реєстрацію.

Одержані кошти зараховуються до позабюджетних фондів органів місцевого самоврядування за місцем реєстрації підприємця.

Законодавчими актами України можуть бути встановлені спеціальні правила державної реєстрації окремих організаційних форм підприємництва.

( Стаття 8 в редакції Закону N 2697-12 від 15.10.92 )

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.