ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01.2006 Справа N 159/14-05
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.03.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді - Кузьменка М.В.
судді Васищака І.М.
судді Палій В.М.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак"
на ухвалу господарського суду Київської області від 22.08.2005 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.10.2005 р.
у справі N 159/14-05
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "БілоцерківМАЗ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак"
3-тя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківагромаш"
про переведення прав та обов'язків орендодавця та усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача:
Золотоверх О.М. (довіреність N 599 від 01.10.05),
Борисенко А.М. (довіреність N 511 від 14.10.05).
від 3-тьої особи: не з'явися,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "БілоцерківМАЗ" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак" та просило суд визнати за відповідачем всі права та покласти на нього обов'язки орендодавця за договором оренди нежитлового приміщення N 25/08/04-22 від 25 серпня 2004 р. та заборонити відповідачу чинити перешкоди позивачу у користуванні орендованим нежитловим приміщенням (корпус N 30 літ. "Т"), яке знаходиться за адресою: м. Біла Церква, бульвар 1-го Травня, 13 загальною площею 7858,3 кв. м.
Одночасно позивач звернувся до господарського місцевого суду з клопотанням про забезпечення позову, в якому просить:
заборонити відповідачу втручатись у господарську діяльність позивача шляхом заборони працівникам та представникам позивача безперешкодно проходити до корпусу N 30 (літ. "Т");
заборонити відповідачу втручатись у господарську діяльність позивача шляхом заборони посадовим особам, працівникам та представникам відповідача перебувати у корпусі N 30 (літ. "Т") по бульвару 1-го Травня, 13;
заборонити представникам, працівникам, посадовим особам, а також особам, з якими відповідач уклав будь-які види цивільно-правових (господарсько-правових) договорів, змістом яких є здійснення ремонтних робіт, здійснювати ремонтні роботи у корпусі N 30 (літ. "Т"), який знаходиться за адресою: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 1-го Травня, 13.
Клопотання позивача про забезпечення позову обґрунтовано тим, що у разі ухвалення рішення про задоволення позову, його виконання може бути утруднене тим, що внаслідок проведених відповідачем (новим власником), ремонтних робіт нежитлового приміщення, переданого позивачу в оренду, воно може перестати задовольняти потреби власної діяльності позивача.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.08.2005 р. (суддя Короткевич О.Є.) клопотання позивача задоволено частково.
Згідно ухвали суду заборонено відповідачу втручатись у господарську діяльність позивача шляхом:
заборони працівникам та представникам позивача безперешкодно проходити до корпусу N 30 (літ. "Т");
заборони посадовим особам, працівникам та представникам відповідача, крім виконавчого органу, перебувати у корпусі N 30 (літ. "Т") по бульвару 1-го Травня, 13;
також заборонено представникам, працівникам, посадовим особам, а також особам, з якими відповідач уклав будь-які види цивільно-правових (господарсько-правових) договорів, змістом яких є здійснення ремонтних робіт, здійснювати ремонтні роботи у корпусі N 30 (літ. "Т").
Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції керувався ст. 66 ГПК України ( 1798-12 ), і виходив з того, що заборона з боку відповідача проходити та перебувати у корпусі N 30 істотно впливає на права позивача, що витікають із тексту договору оренди, а проведення ремонтних робіт дійсно може призвести до неможливості виконання рішення суду у цій справі. Разом з тим, суд першої інстанцій дійшов висновку про те, що заборона відповідачу перебувати у корпусі N 30 обмежить його право власності на вказане приміщення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2005 р. (головуючий, суддя Мостова Г.І., судді Мамонтова О.М., Рибченко А.О.), ухвала суду першої інстанції змінена. Відповідно до постанови заборонено відповідачу перешкоджати працівникам та представникам позивача безперешкодно проходити до корпусу N 30 (літ. "Т"); заборонено посадовим особам, працівникам та представникам відповідача, крім виконавчого органу, перебувати у корпусі N 30 (літ. "Т"); заборонено представникам, працівникам, посадовим особам, а також особам, з якими відповідач уклав будь-які види цивільно-правових (господарсько-правових) договорів, змістом яких є здійснення ремонтних робіт, здійснювати ремонтні роботи у корпусі N 30 (літ. "Т").
Змінюючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав на неправомірність застосування ст.ст. 66, 67 ГПК України ( 1798-12 ) в частині заборони відповідачу втручатися в господарську діяльність позивача, оскільки така заборона не належить до компетенції господарського суду.
Не погоджуючись з вказаними судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, а справу направити на розгляд до господарського суду Київської області.
У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судами двох інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також стверджує, що суди двох інстанцій, вживаючи заходи до забезпечення позову, фактично вирішили спір по суті, оскільки позовні вимоги полягають в усуненні перешкод у користуванні орендованим приміщенням. Крім того, скаржник зазначає, що обмежуючи відповідача в реалізації його права власності на майно через користування та розпорядження ним, суди порушили ст. 321 ЦК України ( 435-15 ) та ст. 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 66 ГПК України ( 1798-12 ), господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Інших підстав для застосування названих заходів закон не передбачає.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна тощо на момент виконання рішення.
Всупереч положенням ст. 66 ГПК України ( 1798-12 ) оскаржувані ухвала та постанова судів про вжиття заходів до забезпеченню позову ТОВ НВП "БілоцерківМАЗ" нічим не обґрунтовані.
Предметом спору у даній справі є визнання за відповідачем всіх прав орендодавця та покладання на нього обов'язків орендодавця за договором оренди та усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням. Тобто, у даній справі розглядатиметься питання, пов'язане з реалізацією позивачем належного йому права користуватися переданим в оренду приміщенням, та щодо правомірності дій відповідача у створені позивачеві перешкод у здійсненні ним цієї правомочності. Питання ж відносно орендованого приміщення (його якість, можливість використання) не є предметом даного позову.
З огляду на обраний позивачем матеріально-правовий захист порушеного права, у разі задоволення позову суд ухвалює рішення, на виконання якого наказ не видається, оскільки таке рішення міститиме лише припис про заборону відповідачу порушувати право позивача користуватися орендованим приміщенням, тобто припис щодо утримання відповідачем від дій, які порушують права позивача як орендаря (передбачається пасивність поведінки відповідача).
Отже, примусове виконавче провадження за цим рішенням не здійснюється (за винятком рішення в частині стягнення судових витрат), і тому небезпека утруднення чи неможливість виконання відповідного судового рішення не виникає.
Враховуючи наведене, суд першої та апеляційної інстанцій помилково застосував ст. 66 ГПК України ( 1798-12 ) та вжив заходів до забезпечення позову, оскільки застосування таких заходів можливо лише у разі, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що у даному випадку не має місця.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що вживаючи заходи до забезпечення позову, викладені в оскаржуваних ухвалі та постанові, суди фактично вирішили даний спір по суті.
За таких обставин ухвала господарського суду Київської області від 22.08.2005 р. та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.10.2005 р. у даній справі підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні клопотання ТОВ НВП "БілоцерківМАЗ" щодо вжиття заходів до забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111- 13 ГПК України ( 1798-12 ), колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак" задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Київської області від 22.08.2005 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.10.2005 р. у справі N 159/14-05 скасувати.
3. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "БілоцерківМАЗ" про вжиття заходів до забезпечення позову - відмовити.
4. Справу N 159/14-05 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій