СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 19.11.97
(Витяг)
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 343 ЦПК України ( 1503-06 ) підставами для перегляду у встановленому цією статтею порядку рішень, ухвал, постанов у цивільних справах, що набрали законної сили, можуть бути лише такі нововиявлені обставини, які мають значення для вирішення справи й існували на час розгляду, але не були тоді відомі заявникові
У серпні 1997 р. Р.-С. звернулась до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Миколаївського обласного суду від 18 грудня 1992 р. та ухвали судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 17 січня 1993 р., постановлених у справі за позовом Н. до неї про визначення порядку використання земельної ділянки біля будинку.
Підставою для перегляду рішення Р.-С. зазначила те, що під час визначення у висновку від 30 листопада 1992 р. варіантів використання земельної ділянки експерт виходив з того, що ширина проїзду у воротах становить 2,6 метра, а тому запропонував виділити цей проїзд у спільне використання. Фактично ж споруди і насадження на ділянці не дають можливості користуватися ні воротами, ширина яких значно менша від зазначеної експертом, ні виділеною в спільне використання частиною ділянки. Оскільки на момент вирішення спору ці обставини не були відомі суду, Р.-С. просила задовольнити її вимоги.
Миколаївський обласний суд ухвалою від 26 вересня 1997 р. в задоволенні заяви відмовив.
У скарзі на зазначену ухвалу Р.-С. порушила питання про її скасування, посилаючись на те, що вона не відповідає вимогам закону. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України не знайшла підстав для скасування ухвали та задоволення скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 343 ЦПК ( 1503-06 ) підставами для перегляду рішень, ухвал і постанов у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі заявникові. Тобто йдеться про обставини, які існували на момент вирішення справи, але з різних причин не були відомі заявникові.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд обгрунтовано вказав в ухвалі, що обставини, на які посилається заявниця як на нововиявлені, не можуть вважатися такими, оскільки на момент вирішення спору вони вже існували і їй про них було відомо. Ці обставини досліджувалися судами першої та касаційної інстанцій під час вирішення спору, на них Р.-С. посилалася в касаційній скарзі.
Виходячи з наведеного суд обгрунтовано відмовив у задоволенні заяви через відсутність нововиявлених обставин, а тому судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України залишила скаргу Р.-С. без задоволення, а ухвалу Миколаївського обласного суду - без зміни.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 20 квітня 1999 р.