Особам, зазначеним у статті 3 цього Закону (крім членів колгоспів), середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії береться за будь-які 5 років підряд (за вибором того, хто звернувся за пенсією) з останніх 15 років роботи перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі.
Середньомісячний заробіток за 5 років визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за 60 календарних місяців роботи підряд (у межах останніх 15 років роботи) на шістдесят. При цьому за бажанням того, хто звернувся за пенсією, місяці з неповним числом робочих днів у зв'язку з влаштуванням на роботу чи звільненням враховуються як повні календарні місяці роботи.
У тих випадках, коли той, хто звернувся за пенсією, пропрацював менше 5 років, середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців.
Якщо працівник пропрацював менше одного календарного місяця, то заробіток за весь пропрацьований час ділиться на кількість пропрацьованих днів і одержана сума множиться на кількість робочих днів за місяць, обчислену в середньому за рік (25,4 - при шестиденному робочому тижні і 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні). У цьому разі для обчислення пенсії враховується не більше двох тарифних ставок (окладів). У такому ж розмірі враховується фактичний заробіток працівників, робочий час яких не піддається облікові. Перелік таких працівників визначається Радою Міністрів СРСР.
При призначенні пенсій працівникам, зайнятим на сезонних роботах, середньомісячний фактичний заробіток визначається шляхом поділу заробітку за 5 повних сезонів на шістдесят.