1. У разі визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення (індивідуального акта), передбаченого частиною другою статті 18 цього Закону, особа має право на відшкодування шкоди, заподіяної таким рішенням (індивідуальним актом), у порядку, встановленому законом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
2. Обов’язок доказування завданої шкоди та її розміру покладається на особу, яка стверджує, що їй було завдано шкоду.
3. Відшкодування упущеної вигоди здійснюється у розмірі доходів, які особа могла б реально одержати, але прийняте рішення (прийнятий індивідуальний акт) комісії з продажу, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, Кабінету Міністрів України, державного колегіального органу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю на ринках капіталу та організованих товарних ринках, Національного банку України стало (став) єдиною і достатньою причиною, яка позбавила таку особу можливості їх отримати.
4. Відшкодування шкоди здійснюється виключно у грошовій формі. Відшкодування шкоди в інший спосіб, зокрема відшкодування в натурі (передання речі того самого роду і тієї самої якості тощо), не допускається.