1. До груп ризику щодо втрати житла або права на його використання належать:
діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи з їх числа;
мешканці гуртожитків, для яких таке житло є єдиним місцем проживання;
особи, які не мають власного житла та проживають в орендованих приміщеннях, у знайомих, родичів, друзів тощо.
2. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до груп ризику належать:
особи, які страждають на психічні розлади;
особи, хворі на наркоманію та хронічний алкоголізм;
недієздатні та обмежено дієздатні особи.
3. З метою запобігання бездомності осіб із груп ризику місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують:
виконання законодавства щодо збереження та захисту житлових та майнових прав дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, мешканців гуртожитків;
розвиток житлового фонду соціального призначення;
влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до сімейних форм виховання;
сприяння у встановленні опіки та піклування над недієздатними та обмежено дієздатними повнолітніми особами;
надання послуг особам, хворим на наркоманію та хронічний алкоголізм;
проведення інформаційно-роз'яснювальної інформаційно-роз’яснювальної роботи серед осіб груп ризику, спрямованої на збереження їх житла.