1. Відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України кожна особа має право на житло, захист якого гарантується законодавством, яке відповідає встановленим законодавством вимогам, зокрема щодо споживчої якості житла.
2. Правові та організаційні основи створення повноцінного життєвого середовища, сталого розвитку територій, забезпечення надійності та безпечності об’єктів будівництва встановлюються законами України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про архітектурну діяльність", іншими актами законодавства України, планами і програмами з питань будівництва, містобудування та архітектури.
Основні вимоги до будівель і споруд з урахуванням їхнього функціонального призначення, дотримання яких забезпечується під час проектування, будівництва та експлуатації об’єктів, визначаються Законом України "Про будівельні норми".
Забезпечення енергетичної ефективності будівель, підвищення рівня енергетичної ефективності з урахуванням місцевих кліматичних умов, забезпечення належних умов для проживання та/або життєдіяльності людей у будівлях здійснюються відповідно до Закону України "Про енергетичну ефективність будівель".
Органи місцевого самоврядування при плануванні та забудові нових житлових кварталів (мікрорайонів) зобов’язані забезпечити створення повноцінного життєвого середовища шляхом будівництва об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури та дорожньої мережі, соціальної інфраструктури, зокрема закладів дошкільної та загальної середньої освіти, закладів охорони здоров’я, інших об’єктів соціально-культурного призначення, благоустрою території.
Забезпечення інклюзивності будівель, підвищення рівня доступності та забезпечення безперешкодного доступу маломобільних груп населення здійснюються відповідно до законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про регулювання містобудівної діяльності".
3. З метою створення умов, за яких кожна особа матиме змогу побудувати, набути у власність або орендувати житло, держава впроваджує механізми державної підтримки для реалізації права на житло.
4. Особи, які не мають доступу до житла, що відповідає мінімальним вимогам до споживчої якості житла, зокрема особи, які потребують соціального захисту, особи, які були змушені залишити своє місце проживання з підстав, що загрожують їхньому життю чи здоров’ю або стану та безпеці займаного житла, інші категорії осіб, визначені законом, мають право на отримання соціального житла на підставі договору оренди соціального житла за доступну орендну плату залежно від рівня доходу особи (сім’ї), домогосподарства та з урахуванням пільг, гарантій і субсидій, на які вони мають право відповідно до закону.
Особи, передбачені цією частиною, також можуть набути право власності на житло шляхом використання фінансово-кредитних механізмів підтримки будівництва, придбання та оренди житла.
5. Особам, які були змушені залишити своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини або надзвичайних ситуацій, особам, у яких житло знищене або пошкоджене до ступеня непридатного для проживання, іншим особам, визначеним законом, житло для тимчасового проживання надається з державного житлового фонду або житлового фонду територіальної громади за рахунок коштів державного або місцевого бюджету відповідно до Кодексу цивільного захисту України, Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та інших законів.
Порядок надання житла для тимчасового проживання затверджує Кабінет Міністрів України.
Отримання житла для тимчасового проживання не позбавляє особу права на державну підтримку, передбачену цим Законом.
6. Для тимчасового проживання сімей та одиноких осіб у складі житлового фонду незалежно від форми власності можуть створюватися гуртожитки.
Особливості реалізації права на житло особами, які проживають у гуртожитку, визначаються Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
7. Особа самостійно обирає механізм державної підтримки для реалізації права на житло, виходячи з власних потреб і можливостей, з урахуванням рівня доходу, а також пільг і гарантій, на які вона має право відповідно до закону.