1. Визначення засад державної кліматичної політики, державне регулювання та управління у сфері державної кліматичної політики у межах своїх повноважень здійснюють:
1) Верховна Рада України;
2) Кабінет Міністрів України;
3) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища;
4) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі;
5) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексах;
6) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері гідрометеорологічної діяльності;
7) інші центральні органи виконавчої влади відповідно до закону;
8) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації;
9) Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування.
2. Верховна Рада України:
1) визначає основні засади державної кліматичної політики;
2) здійснює парламентський контроль за формуванням та реалізацією державної кліматичної політики у межах, визначених Конституцією України та законами України;
3) розглядає щорічну інформацію Кабінету Міністрів України про хід та результати реалізації політик та заходів щодо пом’якшення зміни клімату та адаптації до неї;
4) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.
3. Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади:
1) забезпечує пріоритезацію та проведення кроссекторальної державної кліматичної політики, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади у зазначеній сфері;
2) забезпечує розроблення і здійснення заходів щодо створення інфраструктури, матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для формування та реалізації державної кліматичної політики;
3) видає у межах своїх повноважень нормативно-правові акти з питань державної кліматичної політики, у тому числі схвалює Національний план з енергетики та клімату, національно визначений внесок України до Паризької угоди, затверджує Довгострокову стратегію низьковуглецевого розвитку України, Стратегію адаптації до зміни клімату, секторальні програмні документи щодо зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів та збільшення обсягів видалення парникових газів поглиначами, секторальні програмні документи щодо адаптації до зміни клімату та інші документи, передбачені цим Законом;
4) проводить оцінку проектів нормативно-правових актів на відповідність цілям державної кліматичної політики, визначеним Довгостроковою стратегією низьковуглецевого розвитку України;
5) визначає центральний орган виконавчої влади, що розробляє Довгострокову стратегію низьковуглецевого розвитку України;
6) визначає центральні органи виконавчої влади, що розробляють секторальні програмні документи щодо зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів та збільшення обсягів видалення парникових газів поглиначами;
7) щороку не пізніше 1 червня поточного року подає до Верховної Ради України інформацію за минулий календарний рік про хід та результати реалізації політик та заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї, про хід реалізації та результати виконання Довгострокової стратегії низьковуглецевого розвитку України, Національного плану з енергетики та клімату, Стратегії адаптації до зміни клімату;
8) здійснює інші повноваження, визначені законом.
4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища:
1) забезпечує формування та реалізує державну кліматичну політику;
2) здійснює взаємодію з іншими центральними органами виконавчої влади з питань політик та заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї;
3) здійснює нормативно-правове регулювання державної кліматичної політики;
4) здійснює інформаційне забезпечення з питань зміни клімату;
5) залучається до розроблення Національного плану з енергетики та клімату;
6) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів діяльності, спрямування видатків державного бюджету на реалізацію політик та заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї;
7) здійснює інші повноваження, визначені законом.
5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі:
1) розробляє Національний план з енергетики та клімату;
2) розробляє секторальні плани зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів та збільшення обсягів видалення парникових газів поглиначами, секторальні програмні документи щодо адаптації до зміни клімату та плани дій до них відповідно до своїх повноважень;
3) здійснює інші повноваження, визначені законом.
6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі:
1) залучається до розроблення Національного плану з енергетики та клімату;
2) розробляє секторальні плани зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів та збільшення обсягів видалення парникових газів поглиначами, секторальні програмні документи щодо адаптації до зміни клімату та плани дій до них відповідно до своїх повноважень;
3) здійснює інші повноваження, визначені законом.
7. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері гідрометеорологічної діяльності:
1) здійснює кліматичне інформаційне обслуговування та підготовку прогнозів зміни клімату;
2) публікує на своєму офіційному веб-сайті та оновлює інформацію про прогнози зміни клімату;
3) ініціює розроблення державних цільових науково-технічних програм у сфері зміни клімату;
4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
8. Інші центральні органи виконавчої влади:
1) здійснюють підготовку пропозицій щодо реалізації державної кліматичної політики у відповідній галузі, створюють організаційно-економічні механізми для забезпечення її реалізації;
2) відповідно до своїх повноважень беруть участь у розробленні національних планів дій, реалізації політик та заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї, здійсненні науково-обґрунтованої оцінки та моніторингу їх реалізації та підготовці для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України інформації про стан виконання зазначених планів та реалізації політик та заходів;
3) розробляють секторальні плани зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів та збільшення обсягів видалення парникових газів поглиначами, секторальні програмні документи щодо адаптації до зміни клімату та плани дій до них;
4) здійснюють інші повноваження, визначені законом.
9. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації:
1) розробляють, подають на затвердження відповідної ради та забезпечують виконання регіональних планів зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів та збільшення обсягів видалення парникових газів поглиначами, а також регіональних стратегій щодо адаптації до зміни клімату з урахуванням вимог, визначених статтею 13 цього Закону;
2) звітують перед відповідною радою про виконання регіональних планів зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів та збільшення обсягів видалення парникових газів поглиначами, а також регіональних стратегій щодо адаптації до зміни клімату;
3) забезпечують включення заходів, спрямованих на досягнення цілей державної кліматичної політики, до регіональних стратегій розвитку та планів заходів з їх реалізації, регіональних програм охорони довкілля та/або інших документів планування місцевого рівня з урахуванням вимог, визначених статтею 14 цього Закону;
4) здійснюють інші повноваження, визначені законом.
10. Органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень:
1) розробляють та забезпечують виконання місцевих планів зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів та збільшення обсягів видалення парникових газів поглиначами, а також місцевих стратегій щодо адаптації до зміни клімату з урахуванням вимог, визначених статтею 14 цього Закону;
2) затверджують регіональні та місцеві плани зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів та збільшення обсягів видалення парникових газів поглиначами, а також регіональні та місцеві стратегії адаптації до зміни клімату з урахуванням вимог, визначених статтею 14 цього Закону;
3) мають право в межах фонду охорони навколишнього природного середовища здійснювати природоохоронні заходи щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та/або адаптації до неї;
4) забезпечують реалізацію політик та заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї у відповідних населених пунктах, здійснюють контроль за їх виконанням, за умови фінансування за рахунок коштів місцевих бюджетів;
5) здійснюють моніторинг реалізації політик та заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї;
6) здійснюють інші повноваження, визначені законом.