Житлова сфера є важливою складовою частиною економіки України, яка суттєво впливає на всі галузі господарства. В ній зайнято майже 15 відсотків працюючого населення. Житловий фонд становить понад 25 відсотків відтворюваного нерухомого майна, а з урахуванням жилих будівель на садових, дачних ділянках та інших об'єктах - майже 30 відсотків.
Середня забезпеченість житлом в Україні становить 19,7 кв. м загальної площі в розрахунку на одну особу, що нижче рівня забезпеченості в розвинутих країнах у 2,5-3 рази.
При цьому 5,66 млн. сімей і самотніх людей, або близько 17 млн. чол. (1/3 населення України), проживають у незадовільних умовах - гуртожитках, комунальних квартирах, ветхих будинках, в орендованих квартирах чи в приміщеннях із забезпеченістю менше 9 кв.м жилої площі на одну особу.
Понад 2,3 млн. сімей (у тому числі сім'ї, що мають право на першочергове одержання квартир) тривалий час перебувають на обліку як такі, що потребують поліпшення житлових умов. Проте обсяги житлового будівництва щорічно зменшуються. Значною мірою ускладнює вирішення житлової проблеми необхідність переселення людей із районів, забруднених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, повернення окремих груп корінного населення України з інших регіонів колишнього СРСР. Значна частина існуючого житлового фонду потребує капітального ремонту.
Водночас незважаючи на економічні труднощі започатковується ринок житла. Близько 70 відсотків наявного житлового фонду перебуває у власності громадян. 44 відсотки державного житлового фонду передано безоплатно або з частковою доплатою у власність громадян. Власники приватизованих квартир у багатоквартирних будинках об'єднуються для спільного утримання будинку та прибудинкової території. Таких об'єднань співвласників багатоквартирних будинків налічується більше 250. Відбуваються кардинальні зрушення в демонополізації сфери обслуговування житлового фонду. Зараз близько 60 недержавних підприємств надають свої послуги мешканцям 150 тис. квартир.
Заслуговує на особливу увагу законодавче врегулювання житлових правовідносин в зв'язку з прийняттям Конституції України та зобов'язанням держави забезпечити житлом лише соціально незахищені верстви населення.
Житлово-комунальне господарство, яке раніше утримувалось в основному за рахунок державних дотацій, через їх скорочення і лібералізацію цін опинилось у скрутному становищі, що не дозволяє забезпечити необхідний рівень обслуговування населення. Все це зумовлює необхідність докорінної реформи житлової політики.