Створюватимуться умови для соціально-трудової реабілітації інвалідів, повернення їх до повноцінного життя.
Розширення мережі спеціалізованих навчальних закладів для дітей-інвалідів, студентів-інвалідів, кола спеціальностей та спеціалізацій, за якими буде здійснюватись освітньо-професійна підготовка дітей-інвалідів, забезпечить додаткові гарантії медичної, трудової, соціальної реабілітації та адаптації дітей-інвалідів, дітей - жертв екологічних і техногенних катастроф, створить передумови удосконалення правового захисту дитинства.
Крім того, буде розроблено програму державної підтримки громадських об'єднань інвалідів і спеціалізованих підприємств, які використовують працю інвалідів. Здійснюватиметься робота по забезпеченню умов для реалізації потенційних можливостей інвалідів у всіх сферах життя, а також створюватимуться оптимальні умови для самообслуговування інвалідів та діяльності їх громадських об'єднань.
Будуть здійснені заходи щодо реструктуризації і переозброєння протезно-ортопедичних підприємств з метою створення вітчизняного виробництва сучасних засобів реабілітації інвалідів та повного забезпечення потреби в них, створюватимуться умови для розширення мережі протезно-ортопедичного обслуговування інвалідів вдома.
Удосконалення системи соціального захисту ветеранів війни та праці
1. Надалі розвивати систему життєзабезпечення та соціального обслуговування ветеранів війни та праці шляхом надання передбачених законодавством пільг і гарантій та нових видів компенсацій і допомоги в галузях:
забезпечення медичним обслуговуванням, медикаментами та санаторно-курортним лікуванням;
забезпечення зручним благоустроєним житлом та комунальними послугами;
створення економічних умов для безперешкодного користування громадським транспортом та забезпечення транспортними засобами особистого користування відповідно до чинного законодавства, надання інших засобів пересування;
розширення зв'язків з державними органами та громадськими організаціями держав - учасниць СНД з метою вдосконалення пільг, передбачених міжнародними угодами;
надання пільгових послуг при похованні та інших пільг і переваг.
2. Розробити програму державної підтримки ветеранів війни, праці та реабілітованих громадян.
3. Запровадити адресність пільг ветеранам війни та праці, упорядкувати систему соціальних гарантій (медичні, комунальні, санаторно-курортні послуги).
4. Удосконалювати систему фінансового контролю за ефективним використанням коштів, виділених на реалізацію законів про соціальний захист ветеранів. У складі контрольних органів праці створити правову інспекцію соціального захисту ветеранів війни та праці.
5. Здійснити заходи щодо удосконалення законодавства про соціальний захист ветеранів війни та праці. Подати пропозиції про законодавче врегулювання питань соціального захисту жертв другої світової війни, деяких етнічних груп, депортованих в роки війни. Завершити роботу щодо розробки та вдосконалення підзаконних актів про соціальний захист ветеранів.
Соціальна підтримка сім'ї, жінок, дітей і молоді
1. В Україні значна увага приділяється розв'язанню проблем сім'ї, жінок, дітей і молоді. В даний час в Україні з 14 млн. сімей 2,4 млн. - молоді сім'ї. Чисельність дітей становить 12,2 млн. - майже четверту частину всього населення.
У державі діє розгалужена мережа надання малозабезпеченим сім'ям грошової та натуральної допомоги, введено цільові житлові субсидії для малозабезпечених сімей на утримання житла і оплату комунальних послуг.
Проте діюча система соціальної допомоги сім'ям, жінкам, дітям і молоді не завжди ефективна. Більшість сімей, особливо багатодітних та неповних, мають невеликі доходи і не забезпечені мінімальними засобами для прожиття.
Потрібна більш гнучка і оптимальна система соціального захисту, яка сприяла б переорієнтації політики державної соціальної допомоги на створення необхідних умов, за яких малозабезпечені сім'ї одержали б змогу вийти з кризового становища власними силами, особливо молоді. Така організація соціального захисту дозволить скоротити кількість сімей, яким надається допомога державою, і за рахунок цього суттєво збільшити розміри матеріальної підтримки сім'ям, які дійсно її потребують. Пріоритет повинен бути наданий активним формам підтримки сім'ї (додатковому навчанню, перекваліфікації, працевлаштуванню).
2. З метою розв'язання найгостріших проблем сім'ї, дітей, молоді передбачається:
підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів про охорону дитинства, про молодіжні та дитячі громадські організації, про соціальну роботу з молоддю та дітьми в Україні;
розробити державну програму розвитку молодіжного бізнесу в Україні, яка б передбачала організаційну, фінансову, кредитну підтримку молодих підприємців;
завершити створення Фонду, сприяння молодіжному житловому будівництву та забезпечити відкриття регіональних відділень Фонду з метою вирішення житлової проблеми молоді, молодих сімей та проблем молодіжної зайнятості шляхом створення додаткових робочих місць;
забезпечити реалізацію національних програм "Діти України" ( 63/96 ), "Планування сім'ї" ( 736-95-п ), "Освіта" ("Україна XXI століття") ( 896-93-п ), Довгострокової програми поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони материнства і дитинства (431-92-п ); розробити програму "Молодь України".
Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
1. Аварія на Чорнобильській АЕС, що сталася 26 квітня 1986 року, - одна з найтяжчих трагедій XX століття, наслідки якої позначатимуться на житті кількох поколінь. Характер і масштаби аварії зумовили необхідність розв'язання нових надзвичайно складних проблем щодо оцінки характеру і рівнів радіоактивного забруднення середовища та його впливу на екосистему і здоров'я людей, евакуації населення з найбільш уражених радіацією територій та забезпечення їх житлом, щодо охорони здоров'я населення, яке постраждало від наслідків аварії, забезпечення стабілізації стану об'єкту "Укриття", _ підтримання достатнього рівня безпеки та перетворення його в екологічно безпечну систему, дезактивації забруднених територій, очищення водних джерел, забезпечення населення чистими продуктами тощо.
Чорнобильська катастрофа призвела до радіоактивного забруднення 50,0 тис. кв. км території України, на якій було розташовано 2294 населених пункти і проживало 2,6 млн. осіб, у тому числі 1 млн. дітей.
Через високий рівень забруднення з користування вилучено 180 тис. гектарів ріллі і 157 тис. гектарів лісів.
Екологічний вплив Чорнобильської катастрофи поставив державу перед необхідністю розв'язання цілого ряду нових надзвичайних проблем, що стосуються практично всіх сфер суспільного життя.
Враховуючи довготривалий характер наслідків аварії, необхідність координації дій багатьох державних і недержавних громадських організацій, а також значних коштів для реалізації державної політики щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і захисту населення від її впливу, були визначені пріоритети у фінансуванні заходів щодо їх ліквідації.
Найбільш вагому частку становлять видатки на соціальний захист громадян, у тому числі на попередження ризику втрати здоров'я.
З метою забезпечення належного обліку потерпілих, здійснення контролю за станом їх здоров'я створено єдину інформаційну систему державного обліку осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На 1 січня 1997 року чисельність населення, яке проживає на території, що зазнала радіаційного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, становить близько 2,4 млн. чоловік.
Для надання психологічної допомоги потерпілим і кадрового забезпечення в утворених центрах соціально-психологічної реабілітації дітей і підлітків проводиться підготовка педагогів-психологів, а для надання необхідної кваліфікованої медичної допомоги населенню, яке проживає на радіоактивно забруднених територіях, - підготовка медичного персоналу.
Соціальний захист громадян регулюється Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ).
Розроблено Національну програму мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи на 1997-2000 роки.
Разом з тим на період до 2000 року очікується дальше зростання чисельності інвалідів у зв'язку з погіршенням стану здоров'я постраждалого населення, збільшення кількості дітей, яких визнано постраждалими через одержання підвищеної дози опромінення щитовидної залози, та тих, які народжуються від батьків, що належать до категорії постраждалих, а також у зв'язку з віднесенням до постраждалих осіб, які працювали за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці, пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
2. Реформування системи соціального захисту всіх категорій постраждалих передбачає створення умов нормального функціонування систем соціального життєзабезпечення. Суть реформи полягає у створенні надійної системи державних соціальних гарантій для всіх категорій постраждалих та зміні технології соціальної безпеки населення, для чого необхідно:
запровадити, враховуючи економічні можливості держави, відповідні законодавчі та організаційні механізми;
визначити реальні розміри соціальних гарантій постраждалим від Чорнобильської катастрофи та встановити відповідальність за їх виконання.
Для забезпечення реалізації Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" необхідно:
завершити перереєстрацію громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
створити систему єдиного Державного реєстру постраждалих;
привести у відповідність із законодавством межу зон радіоактивного забруднення;
вилучити з переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивно забруднених територій, населені пункти, які не відповідають передбаченим законодавством показникам для визначення категорій цих зон;
розробити регіональні програми соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
прискорити прийняття та реалізацію Національної програми з мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи на 1997-2000 роки;
завершити у 1998 році переселення громадян за їх бажанням із зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Соціальна підтримка громадян, звільнених у запас або відставку з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, та членів їх сімей
1. В Україні здійснюється військова реформа та реформування органів внутрішніх справ і підпорядкованих їм внутрішніх військ, внаслідок чого проводиться їх скорочення. Звільнювані та звільнені у запас або відставку військовослужбовці і працівники органів внутрішніх справ потребують соціальної адаптації та професійної переорієнтації в умовах ринкової економіки. На ринку праці їм доводиться конкурувати з фахівцями, які мають схожі характеристики за освітою й професійною кваліфікацією.
Соціальний захист цих категорій громадян здійснюється згідно з Законами України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ( 2011-12 ), "Про міліцію" ( 565-12 ), "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" ( 2262-12 ), Указом Президента України "Про статус ветеранів військової служби, гарантії їх соціального захисту" ( 355/94 ), Комплексною програмою соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку ( 918-96-п ).
Разом з тим не зменшується гострота проблем, пов'язаних із житловим забезпеченням колишніх військовослужбовців, залишаються звуженими можливості їх працевлаштування та медичного обслуговування. Значна кількість військовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, потребують реабілітації.
2. З метою створення звільнюваним у запас або відставку військовослужбовцям та працівникам органів внутрішніх справ умов для адаптації до ринкової економіки передбачається організація їх перепідготовки та працевлаштування як в державному, так і в недержавному секторі економіки. Будуть визначені заклади освіти, на базі яких здійснюватиметься навчання цих категорій громадян, створюватимуться умови для відновлення здоров'я та забезпечення житлом.
3. Для досягнення цієї мети передбачається:
розгорнути формування системи комплексної психологічної і медичної реабілітації військовослужбовців, звільнених у запас та відставку колишніх працівників органів внутрішніх справ, які постраждали під час проходження служби;
проводити ці заходи на базі існуючих закладів соціального забезпечення;
забезпечити працевлаштування звільнених у запас із строкової служби;
створити умови для забезпечення житлом звільнених у запас або відставку військовослужбовців, які його не мають, чи надання позачергово земельної ділянки для житлового будівництва;
розгорнути мережу центрів перекваліфікації та професійної підготовки як державного, так і недержавного підпорядкування з метою адаптації звільнених військовослужбовців до умов цивільного життя.