Реалізувати:
Національну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 1996-2000 роки ( 1345-96-п );
Державну програму навчання та підвищення рівня знань працівників, населення України з питань охорони праці на 1996-2000 роки ( 443-96-п );
Програму вивільнення жінок із виробництв, пов'язаних з важкою працею та шкідливими умовами, а також обмеження використання їх праці у нічний час на 1996 - 2000 роки
(381-96-п).
Кадрова політика
1. Ринкові перетворення потребують зміни кадрової політики на всіх рівнях управління і в усіх сферах діяльності. Структура ринку праці, що склалася в Україні, не відповідає сучасним вимогам структурної перебудови економіки і стримує розвиток вітчизняного виробництва.
Зміни форм власності і господарювання, тінізація економіки призвели до відтоку з сфери матеріального виробництва значної кількостІ трудових ресурсів, особливо молоді. Зупинення виробництва, вимушені відпустки не сприяють підвищенню професійного рівня працівників та зростанню продуктивності праці.
2. Кадрова політика має бути спрямована на раціональне використання кадрового потенціалу, підвищення загальноосвітнього та професійно-кваліфікаційного рівня, розвиток системи професійної орієнтації, посилення мотивації до праці. Державний вплив на структуру і якість кадрів повинен здійснюватися через удосконалення системи їх підготовки і перепідготовки, відновлення інституту резерву кадрів, створення сприятливих умов для залучення молоді у сферу виробництва.
3. Для реалізації кадрової політики необхідно:
сприяти всебічному державному захисту інтелектуального потенціалу суспільства;
забезпечити підготовку спеціалістів та робітників відповідно до попиту на них;
створити оптимальне співвідношення державних і недержавних навчальних закладів по підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації кадрів;
забезпечити якість освітніх послуг через удосконалення механізму ліцензування і акредитації освітніх закладів, атестації викладачів, видання навчальних і методичних посібників, створення мережі методичних та інформаційних центрів;
розробити національну та регіональні програми підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до сучасних вимог;
мобілізувати кошти підприємств, установ і організацій усіх форм власності та кошти працівників для отримання відповідної освіти;
створити сприятливі умови для застосування гнучких форм підготовки та перепідготовки кадрів, зокрема фінансування підготовки та розподілу їх за держзамовленням;
розробити заходи щодо сприяння підприємствам у розвитку персоналу на виробництві;
сприяти підготовці соціальних працівників (у тому числі актуаріїв, адміністраторів для соціальних фондів різних форм власності тощо).