Центри медико-соціальної реабілітації дітей створюються органами місцевого самоврядування за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дитини, і центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, для дітей, які за станом здоров’я не можуть бути направлені до інших закладів соціального захисту або бути влаштованими у сімейні форми виховання.
{Частина перша статті 9 в редакції Закону № 864-XIV від 08.07.99; із змінами, внесеними згідно із Законами № 609-V від 07.02.2007, № 5462-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 2541-IX від 30.08.2022}
Основним завданням центрів медико-соціальної реабілітації дітей є створення та забезпечення умов для психосоціальної реабілітації дітей та корекції особливостей розвитку дитини.
{Частина друга статті 9 в редакції Закону № 2541-IX від 30.08.2022}
До центрів медико-соціальної реабілітації направляються діти віком від 11 років на підставі висновку медико-експертної комісії.
Діти перебувають у центрах медико-соціальної реабілітації протягом терміну, необхідного для лікування, але не більше двох років.
Питання про перебування дитини у центрі медико-соціальної реабілітації розглядається керівництвом центру на підставі прохання, поданого батьками (усиновителями) чи опікунами (піклувальниками), а в разі відсутності останніх - на основі рішення служби у справах дітей.
Центри медико-соціальної реабілітації дітей мають права юридичної особи, власний бланк, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.
Положення про центри медико-соціальної реабілітації дітей затверджується Кабінетом Міністрів України.