Відбір біологічного матеріалу для дослідження:
1) кров із вени відбирають в об’ємі 5-10 мл (доросла людина), 2-5 мл (дитина), 0,5-2 мл (немовля). Забір проводять зранку натщесерце у пробірку з 6 % розчином етилендіамінтетраоцтової кислоти (далі - ЕДТА) (у співвідношенні 1:20) та/або в суху пробірку. Рекомендовано використання вакутайнерів. Заборонено використовувати як антикоагулянт гепарин. Після відбору пробірку з ЕДТА закривають кришкою та декілька разів повертають для перемішування;
2) слину в об’ємі 1-1,5 мл відбирають у контейнер з широким горлом і з кришкою, що загвинчується;
3) мазок з ротоглотки відбирають стерильним тампоном обертальними рухами з поверхні глотки і мигдалин. Тампон поміщають у пробірку з 1-2 мл вірусного транспортного середовища, наведеного у додатку 2 до цього Порядку. При необхідності, щоб закрити пробірку, кінець аплікатора обламують;
4) сечу - середню порцію, в об’ємі не менше 10 мл, відбирають у контейнер ємністю 50 мл і більше з кришкою, що загвинчується;
5) грудне молоко - 1-1,5 мл відбирають у контейнер з широким горлом з кришкою, що загвинчується;
6) фрагмент печінки - матеріал об’ємом 1-2 см - 3 відбирають якомога швидше після смерті хворого (не пізніше 6 годин). Голкою для біопсії печінки (№ 10 або № 12) з троакаром проколюють шкіру, не доходячи до печінки. Троакар видаляють, а до біопсійної голки приєднують шприц об’ємом 10 мл і вводять її в печінку. Потім голку виймають із печінки, а матеріал видавлюють із голки за допомогою шприца в контейнер з вірусним транспортним середовищем.