У цьому Порядку термін «вірус Ебола» вживається у такому значенні - це вірус, що належить до роду Ebolavirus родини Filoviridae порядку Mononegavirales. Філовіруси (як і інші віруси порядку Mononegavirales) є оболонковими вірусами, геном яких представлений несегментованою однонитковою негативною рибонуклеїновою кислотою (далі - РНК). Віріони філовірусів мають характерну ниткоподібну морфологію, завдяки якій родина й отримала свою назву (від латин. filo - ниткоподібний). Діаметр віріонів вірусів Ебола - 80-100 нм, довжина значно варіює, досягаючи 14000 нм. Завдяки великому розміру та характерній морфології експрес-діагностика філовірусних інфекцій може бути здійснена методом електронної мікроскопії. Рід Ebolavirus складається з п’яти різних видів - Бундібугіо, Таї Форест, Рестон, Судан і Заїр.
Філовіруси чутливі до дії хімічних речовин та дезінфекційних засобів, що діють на ліпідні оболонки вірусів: β -пропіолактону, формальдегіду, гіпохлориду, фенолу, етилового спирту, ефіру, хлороформу, дезоксихолату натрію, гуанідинізотіоціанату, кислот (pH 3,0), а також до дії ультрафіолетового і гамма-випромінювань.
ХСВЕ є класичним зоонозом. Природними резервуарами вірусу Ебола в Африці вважаються фруктові кажани родини Pteropodidae, зокрема кажани, що належать до родів Hypsignathus, Epomops і Myonycteris. Віруси Ебола виявлялись і в інших видів кажанів.
Географічне поширення вірусів Ебола збігається з ареалом фруктових кажанів, поширених на території усієї Субсахарної Африки. Інші види ссавців (мавпи, лісові антилопи, дикобрази, свині тощо), які сприйнятливі до філовірусів, не вважаються їх резервуарами, а є випадковими проміжними хазяями збудника, які інфікуються через контакт зі слиною або фекаліями кажанів.
Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Законах України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я.