1. Сортові присвоюється назва, яка повинна його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви існуючого в Україні і державах-учасниках сорту того ж чи спорідненого виду.
2. Назва сорту включає його родове чи видове позначення і власну назву.
3. Власна назва може бути представлена будь-яким словом, комбінацією слів, комбінацією слів і цифр або комбінацією літер і цифр.
4. Назва сорту не повинна:
а) суперечити принципам гуманності і моралі;
б) складатися тільки із цифр, за винятком випадків, коли це відповідає усталеній практиці найменування сортів, чи складатися виключно із знаків чи зазначень, які вказують на вид, групу стиглості, якість, призначення, цінність, походження або технологію вирощування;
в) вводити в оману або давати хибне уявлення щодо характеристик, цінності, географічного походження сорту, а також про автора сорту чи іншу заінтересовану особу;
г) бути тотожною чи настільки подібною, що її можна сплутати, щодо назви сорту, права на який набуті в Україні чи іншій державі-учаснику.
5. Сорт повинен пропонуватися в Україні та в іншій державі-учасниці під однією і тією ж назвою за виключенням випадку, якщо така назва є неприйнятною на території України.
{ Частина п'ята {Частина п’ята статті 13 в редакції Закону N № 311-V ( 311-16 ) від 02.11.2006 }
6. Будь-які права, пов'язані пов’язані з прийнятою назвою сорту, не повинні перешкоджати її вільному використанню у зв'язку зв’язку з даним сортом, навіть після закінчення строку правової охорони цього сорту.
{ Статтю {Статтю 13 доповнено частиною шостою згідно із Законом N № 311-V ( 311-16 ) від 02.11.2006 }