У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
археологічна спадщина України (далі - археологічна спадщина) - сукупність об'єктів об’єктів археологічної спадщини, що перебувають під охороною держави, та пов'язані пов’язані з ними території, а також рухомі культурні цінності (археологічні предмети), що походять з об'єктів об’єктів археологічної спадщини;
археологічна розвідка - вид наукового дослідження археологічної спадщини, не пов'язаний пов’язаний з руйнуванням культурного шару (крім обмеженого шурфування для визначення товщини культурного шару) об'єкта об’єкта археологічної спадщини і спрямований на виявлення, локалізацію (картографування), інтерпретацію об'єктів об’єктів археологічної спадщини, уточнення даних про вже відомі об'єкти об’єкти археологічної спадщини;
археологічні розкопки - вид наукового дослідження археологічної спадщини, спрямований на пошук і вивчення археологічних залишків на території об'єкта об’єкта археологічної спадщини, що здійснюється шляхом систематичного обстеження земної чи підводної поверхні та включає земляні і підводні роботи, наслідком яких може бути часткове або повне руйнування досліджуваного об'єкта;об’єкта;
дозвіл - документ установленого зразка, виданий центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, що дає право на проведення археологічних розвідок, розкопок на території пам'ятки, пам’ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, історичних ареалах населених місць, а також на дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею та водою;
дослідник археологічної спадщини (далі - археолог) - вчений (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), який має відповідну фахову освіту і кваліфікацію, професійно здійснює археологічні дослідження із складенням наукової звітності та публікацією наукових результатів;
кваліфікаційний документ - посвідчення установленого зразка, що визначає фаховий рівень дослідника;
наукове дослідження археологічної спадщини (далі - археологічне дослідження) - наукова діяльність, спрямована на здобуття нових знань про об'єкти об’єкти археологічної спадщини, закономірності розвитку давнього суспільства і людини на основі результатів аналізу археологічних матеріалів і документованої інформації (публікацій, наукових звітів тощо) археологічного характеру;
об'єкт об’єкт археологічної спадщини (далі - археологічний об'єкт) об’єкт) - місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їх частини, пов'язані пов’язані з ними території чи водні об'єкти, об’єкти, створені людиною, незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінності з археологічного, антропологічного та етнографічного погляду і повністю або частково зберегли свою автентичність;
охорона археологічної спадщини - комплекс заходів, що здійснюються відповідно до законодавства органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями, громадянами, спрямованих на ведення обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікацію, картографування, державну реєстрацію), захист, збереження, належне утримання, відповідне використання, консервацію, реставрацію, реабілітацію та музеєфікацію об'єктів об’єктів археологічної спадщини, а також поширення знань про археологічну спадщину;
пам'ятка пам’ятка археології (далі - археологічна пам'ятка) пам’ятка) - археологічний об'єкт об’єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток пам’яток України.
{ Стаття {Стаття 1 в редакції Закону N № 2518-VI ( 2518-17 ) від 09.09.2010 }